Отправлено: 30.01.24 20:33. Заголовок: Академік Павлов

Зі шкільних років запам’ятав, що досліди щодо рефлексу з виділення слини, які Павлов ставив на собаках, на людях поставити неможливо, бо у собак слина виділяється, лише коли собака їсть, а у людей у будь який час.

Однак:

 Отправлено: 30.01.24 22:55. Заголовок: Волод пишет: бо у со..

Волод пишет:

цитата:

бо у собак слина виділяється, лише коли собака їсть

Дурниці якісь вам розповідали. Як можливо, щоб у живої істоти годинами не виділялася слина?! Тим більш у собаки, який, як відомо, у спеку дихає відкритою пащею, оскільки через хутро не може охолоджувати себе випаром поту. Якби хоч у собаки, хоч у людини по-справжньому «пересохло горло», наслідки були б тяжкі.

 Отправлено: 31.01.24 00:51. Заголовок: Ви хоча б подивилися..

Ви хоча б подивилися відео?

 Отправлено: 31.01.24 11:32. Заголовок: Подивився двічі. І щ..

Подивився двічі. І що у ньому не так, як я писав?

Ось що не так у російській Вікі я бачу і без перегляду:

цитата:

У человека, кроме того, посредством второй сигнальной системы условные рефлексы вырабатываются при таких условных раздражителях как — слово, речь ("сигнал сигналов")[9]. Условный рефлекс (шукайте за назвою, бо посилання потворно довге)

У человека, кроме того, ля! А собаки не виконують словесні команди?!

Звичайно, якщо, наприклад, собака навчений давати лапу, а йому якось замість «Дай лапу!» скажуть «Привітайся!», то він спочатку нічого не зрозуміє. А людина щось зрозуміє, якщо їй те ж саме скажуть іноземною мовою, якої вона не знає?

 Отправлено: 31.01.24 15:49. Заголовок: Досліди на дітях Вас..

Досліди на дітях Вас не шокували?

 Отправлено: 01.02.24 00:17. Заголовок: Так їм же ж начебто ..

Так їм же ж начебто не виводили слину назовні, через розріз! Схоже, збирали слину у роті, в якусь ємність. Неприємно, напевно, але можна потерпіти, особливо, якщо потім за це отримаєш щось гарне. Собаку не вмовиш потерпіти зараз за плюшки потім, саме тому для них була потрібна операція.

 Отправлено: 01.02.24 01:11. Заголовок: У деяких дітей вивод..

У деяких дітей виводили слинний канал назовні як у собак, а у того, що на відео пристрій на голові регіструє кількість ковтань слини..

 Отправлено: 03.02.24 14:29. Заголовок: Волод пишет: У деяки..

Волод пишет:

цитата:

У деяких дітей виводили слинний канал назовні як у собак

Тоді так, неподобство! Але, може, то був не Павлов, а якийсь його учень чи взагалі наслідувач. Джерело інформації є надійним?

 Отправлено: 04.02.24 13:01. Заголовок: Цікаво! Особенно важ..

Цікаво!

цитата:

Особенно важен вопрос о наследовании моральных качеств и психики. Ведущим положением отечественной педагогики долгое время было утверждение о том, что все психические качества личности не наследуются, а приобретаются в процессе взаимодействия организма с внешней средой. Считалось, что человек не рождается ни злым, ни добрым, ни щедрым, ни скупым, а тем более ни злодеем или преступником. Дети не наследуют моральных качеств своих родителей, в генетических программах человека не заложена информация о социальном поведении. Душа новорожденного, говорили древние, — «чистый лист», на который жизнь наносит свои письмена. Каким станет человек, полностью зависит от среды и воспитания. Расшифровывая генетические программы, ученые не обнаружили там ни генов добра или зла, ни генов агрессии или покорности, равно как и других генов, причастных к нравственности. Тогда почему многие серьезные ученые придерживаются теории «врожденного зла»? И справедлива ли пословица, дошедшая до нас из глубины веков, — яблоко от яблони недалеко падает? В западной педагогике доминирует утверждение о том, что нравственные качества человека биологически обусловлены. Люди рождаются добрыми или злыми, честными или лживыми, природой человеку дается драчливость, агрессивность, жестокость, алчность (М. Монтессори, К. Лоренц, Э. Фромм, А. Митчерлих и др.). Основанием для таких выводов служат данные, полученные при изучении поведения человека и животных. Если наука признает наличие инстинктов и рефлексов у животных и людей (И.П. Павлов), а инстинкты наследуются, то почему же их наследование людьми должно приводить к действиям, отличным от действий животных? Так перебрасывается мостик от поведения животных к человеческому поведению, которое в целом ряде случаев признается инстинктивным, рефлекторным, основывающимся не на высшем сознании, а на простейших биологических рефлексах. Вопрос этот очень сложный, и к его решению нужно подходить со всей ответственностью. Тем не менее в последнее время все более определенную, хотя и осторожную, позицию о генной обусловленности социального поведения начинают занимать и отечественные специалисты. Академик П.К. Анохин, Н.М. Амосов и другие видные ученые сначала завуалированно, а в последнее время открыто высказываются в пользу наследственной обусловленности нравственности человека и его социального поведения. Человек как биологический вид подвергся очень незначительным изменениям за всю известную людям историю своего развития. Это еще одно веское доказательство неизменности человеческой природы, жесткой генной регламентации человеческой сущности. Изменение вида человека может произойти лишь тогда, когда ученые получат средства для практического вмешательства в генный код. Что таят в себе подобные попытки — благо или зло, к чему они могут привести — сейчас трудно предположить. Влияют ли школьные оценки наших бабушек на наши школьные успехи? Интересные данные по этому поводу приводит К. Питерс. Он сравнил школьные отметки в трех поколениях. Оказалось, что средние оценки детей будут тем ниже, чем ниже оценки двух родителей... https://www.s-vfu.ru/universitet/rukovodstvo-i-struktura/instituty/pi/ums/kpp/NO/podlasuy1.pdf (Стор. 40-41)

 Отправлено: 25.04.24 12:59. Заголовок: Як я розумію, І. П. ..

Як я розумію, І. П. Павлов залучав до дослідів сиріт-дитбудинківців саме з гуманізму: бо діти не страждають, якщо їм не завдається фізичний біль, а батьки за дітей (тобто замість дітей) страждають, бо хвилюються за них. Ось і Джон Б. Вотсон, батько біхевіоризму, для вивчення механізмів виникнення страху випросив у яслах при дитячій лікарні малюка Альберта. Жаліслива публіка згодом вішала усім бажаючим на вуха, що дитинка була бідолашною сиротою, але виявилося (ім'я було справжнє, тож згодом особистість Альберта встановили: його повне ім'я було Вільям Альберт Баргер), що його мати (яка працювала у тій лікарні), залишила його в цілодобових яслах лише на деякий час, у зв'язку з переїздом до іншого міста, а коли влаштувалася там, то забрала. Вотсон у ході дослідів встановив, що «від природи» діти не бояться ні «страшних» масок, ні щурів.






(Вогню та висоти дітки, на жаль, «від природи» теж не бояться, тож обережності дітей треба вчити.) Але саме від природи практично усі лякаються несподіваних звуків (особливо гучних), і з їх допомогою Вотсон привчив дитину боятися щура, собаку та кролика, з якими малюк до цього часу із задоволенням грав.

цитата:

На наступному етапі експерименту Джон Вотсон встановив за спиною дитини металеву пластину, приготував молоток і став поруч. Роуз виклала перед малюком стандартний набір іграшок, але як тільки Альберт взяв у руки щура, Джон вдарив по металевій пластині. Пролунав огидний утробний звук, який налякав дитину, Альберт зайшовся плачем, і заспокоювати його довелося цілу годину. Через кілька днів Роуз та Джон вирішили перевірити, як закріпився ефект. Помічниця професора почала витягувати з коробки іграшки. Альберт насторожено поставився до маски Санта-Клауса і плюшевих іграшок, а кролик і щур кинули його в істерику, навіть сильнішу, ніж та, що трапилася за кілька днів до цього. Джон Вотсон прийшов у повний захват від результатів: виявилося, що з часом ефект не знижується, а навіть посилюється. Закріплений страх прогресує без жодних додаткових стимулів. https://dzen.ru/a/ZQqsnQz44CrC2HFu

цитата:

Джон продовжив свій експеримент. На наступному етапі він вирішив перевірити, як дитина відреагує на об'єкти, що нагадують щура (кролик, шуба і т. п.). Кролик викликав у дитини сильний жах, плач і крик. Собаку хлопчик теж злякався, але реакції були виражені слабкіше. Потім психолог вирішив закріпити страхи, які дитина відчувала дивлячись на кролика та собаку. Альберта знову відвели до тієї злощасної кімнати. Щойно малюкові показували тварин, за його спиною було чути гучний звук. Дитина починала голосно плакати і кричати. https://dzen.ru/a/ZGJ0Vt0ttmBr7rS8

Вотсон саме збирався відучити дитину боятися кроликів та собак, але тут повернулася мама Альберта і різко його забрала. Гадаю, Вотсон, якби на те його воля, не відмовився б подивитися, як довго, якщо нічого не робити, зберігається навіяний ірраціональний страх; завдяки пофігістам — матусі та іншим — виявилося: до кінця життя.

цитата:

Баргер прожив довге і цілком благополучне життя, але завжди терпіти не міг усіх свійських тварин, особливо щурів та собак. Страх собак завжди дуже веселив усіх його рідних, в яких, як на зло, було повно тварин. https://dzen.ru/a/ZQqsnQz44CrC2HFu

Але ж садисти, звісно, вчені!