Отправлено: 19.03.21 14:35. Заголовок: Крім моєї версії про..
Крім моєї версії про Тора з киянкою я ще наводив там таке:
цитата:
На официальном сайте мэрии Бишкека приведено следующее обоснование наименования города: беременная жена одного батыра (богатыря) потеряла мутовку (кирг. бишкек) для взбивания кумыса. В процессе поисков «бишкека» у неё внезапно наступили роды, и она родила мальчика, которому дали имя Бишкек. Он стал батыром, после смерти был похоронен на бугре у берега реки Аламедин, где был возведён надгробный гумбез-Бишкек
Отправлено: 19.03.21 15:30. Заголовок: Волод пишет: На офиц..
Волод пишет:
цитата:
На официальном сайте мэрии Бишкека приведено следующее обоснование наименования города
Я не читав офіційний сайт мерії, але переклад назви знаю. У мене є знайомий, в якого там живе заміжня сестра. Коли місто тільки-тільки перейменували, вона йому про це написала. І писала вона ручкою на папері, бо тоді комп'ютери ще не були на кожному кроці, а почерк у неї ще той — це важливо. І ось: слова «...Бишкек, что означает "сбивалка"...» припали на самий низ сторінки...
І останнє слово її брат прочитав як два слова, до того ж як слова «еби волка»
Брат деякий час був у трансі: звісно, зараз всюди свобода, але, може, це трохи занадто?.. Тоді перевернув сторінку і з полегшенням прочитав: «...чем масло сбивают».
Матизмы термин из немецкой монографии о русской матерной лексике. Е. Солоновича просили перевести сонеты Аретино, он ответил: «Не получится, там все необходимые слова свои, а у нас какие-то неестественные, как будто из тюркских пришли». Оказывается, нет: никаких тюркских корней, только название главного органа почему-то из албанского. Впрочем, это оспаривается.
Матизмы Говорят, было заседание — давно-давно! — и кто-то смело сказал: «…как интересна для исследования матерная лексика». Вдруг послышался голос (чей?): «А что интересного? 17 корней, остальные производные!» — и наступила мертвая тишина, только было слышно, как шуршали мозги, подсчитывая знакомое. Будто бы до 17 так никто и не досчитал, а спросить — стеснялись невежества: так тогда и осталось это неизвестным. А теперь-то!
Отправлено: 13.12.22 02:19. Заголовок: Я зараз читаю «Книгу..
Я зараз читаю «Книгу благонамірного читача» Олжаса Сулейменова, і там виходить, що хазари саме не анексували Київ, а заснували. І що це є гаразд!
цитата:
Первые опыты обзора политической жизни хазар и анализа их своеобразного социального устройства были даны в работе замечательного востоковеда В. В. Григорьева (1816–1881 гг.). Его блестящие статьи «О двойственности верховной власти у хазаров» и «Обзор политической истории хазаров», несмотря на издержки теоретического свойства, общие для большинства исторических исследований того времени, сохраняют большую объективность в подборе и оценке фактов тюркской истории» чем многие работы, написанные на эту же тему значительно позже.
«Когда величайшие безначалие, фанатизм и глубокое невежество оспаривали друг у друга владычество над Западной Европой, держава хазаровская славилась правосудием и веротерпимостью, и гонимые за веру стекались в нее отовсюду. Как светлый метеор ярко блистала она на мрачном горизонте Европы и погасла, не оставив никаких следов».
Броскость этого заявления была вызвана необходимостью привлечь внимание ученых к вопросу взаимоотношении Руси со степными соседями.
В 1962 году опубликован обширный труд М. И. Артамонова «История хазар», обобщающий почти всю мировую литературу по хазарской проблеме. Чтобы понять результаты этой гигантской работы, и цели ее, и сложности, стоящие перед незаурядным историком, разрабатывающим конфликтную тему, достаточно сравнить Предисловие и Заключение.
В предисловии: «Хазары создали обширное государство, в течение длительного времени вели ожесточенную борьбу с арабами и остановили их продвижение на север. С их помощью Византия выстояла в схватке с арабским халифатом. Одного этого достаточно, чтобы обеспечить хазарам прочное место на страницах всемирной истории, и истории нашей страны, и привлечь к ним внимание исторической науки.
Не следует также забывать, что хазарское государство было первым хотя и примитивным феодальным образованием Восточной Европы, сложившимся на местной варварской основе… Хазария вместе с тем была первым государством, с которым пришлось столкнуться Руси при ее выходе на историческую арену. Это исторический факт, который невозможно опровергнуть и который необходимо учитывать в полной мере для того, чтобы правильно понять ход исторического развития не только Руси, но и всей Восточной Европы. Три века существования не могли пройти бесследно…» (Подчеркнуто мной — О. С., стр. 38).
Эти слова согласуются и с фактами, и с основными положениями трудов отца русской хазарологии В. В. Григорьева.
Теперь почитаем заключение:
«Русские никогда не чуждались культурных достижений Востока. От тюрков они унаследовали титул кагана, который принимали первые русские князья, от печенегов была заимствована удельно–лестничная система — знаменитый «ряд ярославль», от половцев изогнутые сабли и многое другое, а от итильских хазар русы не взяли ничего!» (Подчеркнуто мной — О. С., стр. 458).
Вот вам и три века существования и взаимодействия, которые «не могли пройти бесследно»!
Почему–то в книге не нашлось места хотя бы для такой справки из русских летописей, которые сообщали, что Киев, ставший центром русского государства, основали хазары.
Через век выводы В. В. Григорьева были оспорены в небольшой по объему и грозной по следствиям для хазарской темы статьей П. И. Иванова, называвшейся весьма характерно «Об одной ошибочной концепции».
После этого выступления появились работы, извращающие подлинную историю хазар с целью во что бы то ни стало принизить историческое значение этого народа и созданного им государства.
Отправлено: 18.12.22 11:04. Заголовок: Історія цікава. Є гі..
Історія цікава. Є гіпотеза, що за часів Олега, Ігоря….. Святослава не було не тільки Новгорода але і Києва, був лише Полоцьк – ось його Володимир і знищив.
На місті Києва були поселення ще до перших рюриковичів, але у їх часи не було. Тобто Київ відродився за Володимира.
Изображение змеи отображало древнейший культ скифов. Змееногая богиня, полуженщина-полузмея - мать скифа, мать скифского племени, - часто изображалась на щитах, колчанах и других вооружениях скифов и сбруе их коней. Ариан, выдающийся греческий историк, писатель и географ, который жил в начале второго века нашей эры, писал, что воинские эмблемы скифов представляли собой макеты змей и драконов, будучи изготовленными из кусочков цветных тканей и водруженными на высокие жерди. Двигаясь, эти макеты надувались ветром и извивались, словно живые существа, при этом издавая ужасный свист. Для племен земледельцев народ со звериным стилем украшений, драконами, грифонами, змеями, змеевидными богинями и т.д. был только змеиным народом и образно изображался Змием, требующим дани и жертв. Для защиты от агрессивных соседей народу-земледельцу пришлось сооружать многокилометровые валы, которые были не только оборонительными сооружениями, но и условной границей своих земель и земель народа-змея. Змиевы валы - гигантские сооружения, длина которых лишь в Киевской области составляет 800 километров. Не вызывает сомнений то, что часть валов в Киевской области была построена киевскими князьями, однако принадлежность валов в других частях Украины к более давним эпохам можно доказать документально. Происхождение многочисленных земляных оборонительных сооружений - вопрос крайне важный, хотя и не однозначный. Однозначным выглядит лишь то, что эпоха создания украинских валов - седая древность, куда, возможно, сможет докопаться лишь "лопата истории" - археология. Не исключено и то, что, возможно, змиевы валы помнят даже эпоху создания загадочных мегалитических сооружений наподобие британского Стоунхенджа. А то, что отдельные оборонительные сооружения строились в более поздний исторический период ни в коем случае не противоречит положению о древности отдельных валов, а даже, с определенной точки зрения, и подтверждает это. Вспомните хотя бы ту же Трою, с ее культурными слоями, где города с совсем разным населением строились буквально один поверх другого Киев есть самое крупное земляное укрепление в мире. Имеется в виду Печерская крепость, перестроенная Петром I из древнейших укреплений, имеющихся на берегах Днепра. Состоящий из валов, возводимых со 2 тыс. до н. э. этот фортификационный антиквариат был построен надежно, и его объёмы подавляли всякое воображение. Общая протяженность валов составляла более 1000 км. Если принять во внимание ещё и укрепления, возведённые за первые 600 лет нашей эры по берегам рек и вокруг валов, городищ и т.д., общая длина заград и укреплений составит не менее полутора тыс. км.
В IX–X веках из разваливающейся и захлестываемой венгерскими кочевниками Великой Моравии хлынул могучий поток словен наших летописей, они же склавины Прокопия Кесарийского и Иордана. Население бывшей Великой Моравии бежало тремя потоками. Южный поток осел на грейтунг‑хорватской почве Балкан народом словенцев. Восточный поток на Карпатах под протекторатом венгров породил народ словаков. Северный поток, разлившись по Польше, двумя ручейками дотек до Киева и Ильменя. Может быть, в Киев из Польши пришла и отняла город у своих обидчиков мадьяр княжеская дружина былинного Ёльи Моровлина (т.е. моравского хёльга, — та самая «группа из моровват» персидского анонима. Именно у моравского хёльга или его преемников мог отнять Киев Владимир I. В ПВЛ <Повести временных лет. — Я> есть четкие ссылки на связь противников Владимира с Польшей.
Другим кандидатом на роль оппонента Владимира мог быть древлянский владыка одного из «осколков» Руси Первой, на племенной территории которых находился Киев и его вероятный предшественник Данпарштадир. Быть может, на «древлянщине» власть сохраняли потомки остготского царского рода Амалов, что ПВЛ отразила в своей персонифицирующей манере древлянским «князем» Малом, сопротивлявшимся экспансии «новых русских» хёльгов и за это хёльгой («княгиней Ольгой») загубленным. Кроме того, ПВЛ признает существование в это время отдельных княжений в Полоцке и Турове.
Однако более вероятным представляется, что ни у кого Владимир I Киев не отнимал, потому что отнимать было нечего. Самый древний город на территории современного Киева, найденный археологами, если не считать «городок Кия» VI-VII веков, и есть «город Владимира». Так что Владимир был не захватчиком, а основателем Киева. Заметим, что встречающиеся до конца X века ссылки на Киев в независимых источниках имеют в виду не столько город, сколько страну или местность. У арабов Куяба — это одна из территорий росов, у Багрянородного Самбат — крепость Ки(о)авы, т.е. Ки(о)ава — это территория, на которой расположена крепость Самват.
Отправлено: 16.04.23 11:10. Заголовок: «слов’яни» це дуже т..
«слов’яни» це дуже темний термін. «склавонії» візантійців, це термін не для позначення народу, а для позначення державних чи племінних утворень. Думаю, що припущення про те, що слов’яни були варварами, що захлеснули вже існуючу готську державу - цілком слушне.
Отправлено: 16.04.23 15:14. Заголовок: Тобто діло було не т..
Тобто діло було не так, що хтось, кого ще до цього називали або вони самі себе називали «слов'янами», анексував готську державу, а то історики тих чи пізніших часів назвали так тих, хто напав на готів?
Отправлено: 16.04.23 16:16. Заголовок: Якщо слов'яни ан..
Якщо слов'яни анексували готів, то й християнство взяли від них! Готи першими з германців прийняли християнство (аріанського штибу), і в IV столітті н. е. Ульфіла вже переклав Біблію на готську мову. А ніхто нікому не наслідує так послідовно, як переможці переможеним!
Отправлено: 17.04.23 09:44. Заголовок: Це я до того, що Вол..
Це я до того, що Володимиру як хрестителю вже майже не було чого робити: народ уже був охрещений. Хіба що закортіло йому переконати народ змінити аріянську модель християнства на іншу.
Отправлено: 17.04.23 10:25. Заголовок: З поганством слов..
З поганством слов'ян великі проблеми, достовірної інформації нема, на відміну від поганства скандинавів. А коли, хто і заважає прийняттю християнства, то якийсь Богумил.
Ні, ну моя прапрабабка також в церкву не ходили, а на Хрестителя, вона вже коли була старенькою, кажуть, ходили на могили (як зараз ходять на Пасху). Тільки не на звичайний цвинтар, а туди де, як вони вважали, поховані славні вояки. Ну, й залишали там харчі, як зараз це роблять на Пасху.
А молодь, коли нахреститься і водою, і вогнем, і повітрям, нагуляє апетит, то знаючи їх звички, прибігала на світанку на ті могили і всі харчи ….
Але що то була за віра? Чи поганська, чи якась з світових, про це історики мовчать. Мабуть світове залаштуння забороняє розповідати.
Йоргос живописал первый день Великого поста в Греции так: — Сегодня у нас выходной. Все выходят на улицу, запускают воздушного змея. Потом, конечно, обед. К столу подают бездрожжевой хлеб лагана, который пекут только в этот день, в память об исходе евреев из Египта. Кунжутная халва. Оливки. Ракушки, осьминог. Тарамосалата – это блюдо делают из икры. Кальмарчики во фритюре. Морепродукты, одним словом. И немножко узо, разведённого водой. Я пыталась взять реванш, налегая на духовные аспекты и внутренний смысл: — A y нас в этот день ничего не едят. После работы верующие идут в церковь, слушать канон Андрея Критского. Делают земные поклоны. Долго. Потом домой. Можно выпить воды, но некоторые не пьют ни капли до среды, до первой литургии, и не едят ничего до пятницы. Йоргос внимательно выслушал меня, подумал и вежливо ответил: — Да, это интересно. Но я думаю, что морепродукты и узо всё-таки лучше...
Достатній для того, щоб ризик утоплення був далеко ненульовим.
Могло бути! Бо хрещення — це вам не шухри-мухри! Ви читали «Таємницю Едвіна Друда»? Є сайт, що збирає по можливості усі статті про цей роман, і в одній з них говориться, що недарма, ой недарма у Едвіна ім'я старовинного короля Нортемберленда, що прийняв християнство, а потім був скинутий та вбитий все ще язичницькими мерсійцями, і прізвище Drood, що об'єднує «друїда» та Rood, англосаксонський хрест!
цитата:
Why should Edwin Drood have as his first name that of an early Northumbrian king converted to Christianity but later overthrown and killed by the still pagan Mercians and as his last name one that combines Druid, a pre-Christian priesthood, with Rood, the Anglo-Saxon Cross?
Схоже, Діккенсу подобалися натяки на британське поганство. Тож він, напевно, знав і про обряд посвячення у друїди: послушника саджали в coracle — круглий, плетений з лози й просмолений човник — та пускали в море. За тією ж статтею:
«...послушника відправляли в море, що символізувало потоп, у закритому кораклі, символі ковчега; і за прикладом чесного патріарха він повинен був врятуватися від потопу на хвилерізі Гвідднау, як на горі, до якої пристав ковчег.
Очевидно, що це вид містичного обряду. Він відноситься до церемонії поміщення претендента у коракл і пуску його у воду... Випробовуваний, побачивши хвилеріз, <...> тремтів від думки про небезпечну пригоду<...>
Ідея, яку несе ця небезпечна церемонія, досить очевидна: те ж спостережливе провидіння, що захистило великодушного і люб'язного патріарха від вод потопу, також відрізнить його гідних нащадків і благополучно проведе їх до священної пристані, переконавшися в їхньому належному допущенні до привілею релігії бардів. Водночас сама форма та умови цієї церемонії мали відсіяти боягуза або того, хто мав на душі таємні злочини».
цитата:
Here the noviciate was committed to the sea, which represented the deluge, in a close coracle, the symbol of the ark; and after the example of the just patriarch, was to be saved from the image of the flood, at Gwyddnaw's wear, the type of the mount of debarkation.
It is evidently a formula in the celebration of mystical rites. It pertains to the ceremony of inclosing the aspirant in the coracle, and launching him into the water...the Probationer, seeing the wear...trembling at the thought of the perilous adventure...etc...
The doctrine inculcated by this perilous ceremony, is sufficiently obvious. The same superintending providence, which had protected the magnanimous and amiable patriarch, from the waters of the deluge, would likewise distinguish his worthy descendents and by conducting them in safely to the sacred landing place, ascertain their due admission to the privilege of the Bardic religion. At the same time, the very form and condition of this ceremony must have deterred the pusilanimous candidate, as well as him that was conscious of secret crimes.
Wear (зараз weir) може означати і хвилеріз, і греблю. І літературознавці давно звернули увагу: у «Таємниці...» велику роль грає weir, гребля; Клостергейм явно писаний з Рочестера, збіги навіть у дрібницях; ось тільки греблі у Рочестері немає. Найближча до Рочестера гребля — за 7 миль від нього. Чого це Діккенсу так знадобився weir?
Отправлено: 19.04.23 09:18. Заголовок: Однак назва «Гвіддна..
Однак назва «Гвідднау» щось нагадує... Як і закритий та просмолений їхній коракль — закриту та просмолену бочку... Звісно, О. С. Пушкін цю статтю не читав: при ньому ще й «Таємницю Едвіна Друда» не написали. Книгу, на яку посилається стаття — Edward «Celtic» Davies' The Mythology and Rites of The British Druid (1809) — при ньому вже написали, але в англійській мові ОСП був, м'яко кажучи, не надто. Але, можливо, хтось щось писав про це французькою мовою?
Отправлено: 19.04.23 11:03. Заголовок: Можливо й так, але є..
Можливо й так, але є і інший погляд на це все. Бо всі ці ризиковані атракціони і пригоди виконують і функцію відбору жертви для жертвоприношення з виконанням самого жертвоприношення в одному пакеті.
Отправлено: 19.04.23 18:28. Заголовок: Волод пишет: Так і у..
Волод пишет:
цитата:
Так і у цих атракціонах, як казали давні греки: «Улюбленці богів гинуть молодими».
А улюбенці єдиного Бога — навпаки!
цитата:
The doctrine inculcated by this perilous ceremony, is sufficiently obvious. The same superintending providence, which had protected the magnanimous and amiable patriarch, from the waters of the deluge, would likewise distinguish his worthy descendents and by conducting them in safely to the sacred landing place, ascertain their due admission to the privilege of the Bardic religion.
Улюбленці Бога благополучно пристають до хвилерізу, а згодом долучаються до усіх знань. Бо людей, які мають таланти жити з користю для інших, а не примітивно їх грабувати — слід берегти. Це у банді незамінних немає!
Отправлено: 16.08.23 10:32. Заголовок: На ЯПі нагадали, що ..
На ЯПі нагадали, що Київ у варягів називався Киянугардр (Kіænugarðr). Тобто Киян-місто, місто киян?
А вовік пише, що інший варіант — Kœnugarðr — може бути народною етимологією того часу, від kœna — човен-довба. Начебто (Гейлгор) і в сучасній німецькій мові є der Kahn. Це перекладається як «човен, човник, баржа, човен-плоскодонка, шлюпка».
Отправлено: 16.08.23 11:34. Заголовок: Волод пишет: Де дока..
Волод пишет:
цитата:
Де докази, що Hólmgarðr це не Київ чи Вишгород, чи Самватас?
Вовік пише, що Новгород варяги знали раніше. А ось де докази цього... Знавці не розуміють, що однозначно довести, що чогось не було, неможливо у принципі? Що довести можна тільки, що щось було? Ну, на те вони й знавці!
Чому вони там апріорі згодні з думкою: « что в традицию королевских саг столицей Руси вошёл Hólmgarðr (Новгород)»
Бо дурні За це їх і забанили в Вікі!
цитата:
Гольмґард (у сагах Hólmgarðr) — назва у скандинавських сагах давнього міста Руси, у певні часи — резиденції чи столиці Володимира Святославича, його синів Вишеслава та Ярослава.[3] Розташовувався на «Східному шляху» («Austrverg») з варягів у греки. Назва «Гольмґард» зустрічається в саґах більше 100 разів. Значний скандинавський центр Руси.
Поки не встановлено точної назви міста давньоруською мовою. Ймовірні варіанти — Ґньоздово, Свиничеськ, Холм-Город. Археологічні розкопки довели, що його не варто ототожнювати із Новгородом на Волхові (включаючи поселення на Славенсьому кінці) чи гіпотетичним Новгородом на Лузі. Джерела та археологічні матеріали дозволяють стверджувати, що Гольмґард розташовувався на Дніпрі.
Отправлено: 17.08.23 09:36. Заголовок: Дурник Вовік на підт..
Дурник Вовік на підтвердження того, що Гольмгард — Новгород, приніс у дзьобі цитату з ісландської саги в оригіналі:
цитата:
Í Hólmgarðaborg (sic!) er mest atsetr Garðakonungs, þat er nú kallat Nógarðar (Gǫngu-Hrólfs saga). [Хольмгардарборг — головна резиденція короля Гардара, тепер він називається Ногардар (сага про Гунгу-Хролфа).]
А дурник, коли я йому порадив почитати хоча б російську Вікі — бо там теж є:
цитата:
В XVIII веке считалось, что Хольмгард находился на высоком холме в селе Бронница под Новгородом, который упоминают В. Н. Татищев и Григорий Глинка. В начале XX века историк Елена Рыдзевская определила Хольмгард как Новгород, в том числе на основе названия древнего поселения на Славенском конце — Холм. Эту устоявшуюся гипотезу поддерживает в своих трудах Татьяна Джаксон, хотя и считает вероятным соответствие с Хольмгардом не Славена, а Рюрикова городища. Джаксон объясняет и слабые места новгородской гипотезы — отсутствие древнерусских источников о существовании поселения Холм до 1134 года и археологических находок, подтвердивших бы существование укреплённого города в IX — X веках. Эти объяснения отвергает историк Л. В. Войтович, который соотносит с Хольмгардом не Новгород, а Гнёздово под Смоленском, которое Джаксон ассоциирует с Сюрнесом из саг.
— і натякнув, що, коли аффтару саги була байдужа точна назва іноземного міста рідною мовою, то йому тим більше байдуже було його точне місцезнаходження, аж зайшовся:
цитата:
Если школота не умеет в ON и тычет мне в разницу между Hólmgarðr'ом и Hólmgarðaborg'ом, то это её проблемы. И да, зачем мне твоя русская вики, если я могу почитать оригиналы? :)
ON (Old Norse, давньоскандинавська мова) в сучасному виданні сучасною ісландською мовою (бо в оригіналі им'я ГГ начебто Göngu-Hrólfs, а не Gǫngu... Хоча й пишуть, що з часів саг ісландська мова анітрохи не змінилася, але пишуть (Вікі) й те, що до XV століття давньоскандинавська мова розвинулась у сучасні мови скандинавської групи: ісландську, фарерську, норвезьку, датську та шведську.) Оригиналы!
Liljegren 1818, p. 204: "HOLMGARD, eller GARDARIKE, egenteligen så kalladt, tillföll Jarislaf, och utgjorde Novogorod, Ladoga, Bielo-Osero, Rostov och angränsande orter dess område".
[«ГОЛЬМГАРД, або ГАРДАРИКА, власне так звана, належала Ярославу, а Новогород, Ладога, Біло-Озеро, Ростов і сусідні місця становили його територію».]
Там же, про те, що «Хольмгардарборг тепер називається Ногардар», з саги:
цитата:
Today's Veliky Novgorod encompasses Gorodishche, an important administrative and trade center of the 9th century, which was originally known by the Scandinavians as Hólmgarðr. Although its Old Norse name was then transferred to Novgorod, Gorodische later regained some of its importance and served as the residence of Novgorodian princes.
[Сучасний Великий Новгород охоплює Городище, важливий адміністративний і торговий центр 9-го століття, який спочатку був відомий скандинавам як Hólmgarðr. Хоча його давньоскандинавська назва потім була перенесена на Новгород, Городище згодом відновило своє значення і служило резиденцією новгородських князів.]
Отправлено: 18.08.23 01:52. Заголовок: Волод пишет: Буду от..
Волод пишет:
цитата:
Буду отаманити
А!
«Атаманитиму» схоже на якесь романтичне ім'я: Я — вождь земных царей и царь, Ассаргадон. Владыки и вожди, вам говорю я: горе! Я — Озимандия, великий царь царей. Взгляните на мои деянья и дрожите!
Ніби це «держава захищених міст». В тій же статті Garðaríki пишуть, що garðar — множина від garðr.
Волод пишет:
цитата:
Змієві Вали коло Новгорода досі не знайшли.
Факт. Який, як казав Йосип Віссаріонович, вперта річ. Мабуть, маючи на увазі, що дурні ще впертіші З Вовиком як дурнем сперечатися гидко: ти в нього агрументами, а він у тебе какашками.
Такі посилання, як ми вже знаємо, треба копіювати та вставляти у пошук цілком. І на відшуканій таким чином сторінці буде написано, що речення, яке нас цікавить, виглядає не як «Í Hólmgarðaborg er mest atsetr Garðakonungs, þat er nú kallat Nógarðar», а так:
цитата:
í Hólmgarðaborg er mest atsetr Garðakonúngs, þat er nú allt kallat Nógarðar ok Rúðzaland
Що перекладається так: «у Холмгардаборзі головна резиденція Гардаконунга, зараз усе це називається Ногардар і Рудзаланд»).
Тобто під þat allt, «that all, це все» (er — це «є», а nú — «зараз») аффтар розуміє не Холмгардаборг, що б це не було, а увесь «Рудзаланд», Русь?!
Отправлено: 18.08.23 13:15. Заголовок: Волод пишет: город з..
Волод пишет:
цитата:
город з капустою і огірками
В ON майже так само:
цитата:
Тhe Old Norse word garðr which referred to 1) a fence; 2) a fortification; 3) a yard; 4) a court; 5) a farm; 6) a village house, while the related Old Russian word городъ referred to 1) a fence; 2) a fortification; 3) a field defensive work; 4) a settlement. Since there is an overlapping meaning among the ones these related words once had ("a fence, a fortified place"), both garðr and городъ could mean the same at one time in the past. Thus, some researches interpreted Garðar as a collective name for Old Rus' towns encountered by Scandinavians on their way from Lyubsha and Ladoga down the Volkhov River into other Slavonic lands. The younger toponym Garðaríki could mean "the realm of towns", or "the country of towns".
[Давньоскандинавське слово garðr вказувало на 1) огорожу; 2) укріплення; 3) подвір'я; 4) королівський двір; 5) фермерське господарство; 6) сільську хату, а споріднене давньоруське слово городъ стосувалося 1) огорожі; 2) укріплення; 3) польових оборонних робіт; 4) поселення. Оскільки ці споріднені слова колись мали значення, що збігаються («огорожа, укріплене місце»), і garðr, і городъ в певний час у минулому могли означати одне й те ж. Так, деякі дослідники трактували «Гардар» як збірну назву давньоруських міст, що зустрічалися скандинавам на шляху з Любші та Ладоги вниз по річці Волхов в інші слов’янські землі. Молодший топонім Garðaríki міг означати «держава міст» або «країна міст».]
Отправлено: 18.08.23 19:05. Заголовок: :sm92: Я й відчував,..
Я й відчував, що для підтвердження якихось історичних концепцій посилатися на сагу про Гюнгу-Хрольфа («Про Хрольфа-Пішохода») — приблизно те ж саме, що посилатися для підтвердження географічних концепцій на «Подорожі Гулівера»!
Дурень цього не знає, бо ісландською мовою він явно володіє лише трохи краще, ніж ніяк. Я нею теж не володію, але я знайшов дису про цю сагу англійською мовою.
цитата:
Icelandic romance-sagas (the so-called fornaldarsögur, riddarasögur, and ‘postclassical’ Íslendingasögur) are ‘fiction’, written by authors who knew that the stories which they told were not true. Accordingly, passages like that just quoted may appear to be tongue-in-cheek, mock-scholarly diatribes, veiled indications that the whole saga is completely fictional – an impression reinforced by the fact that, to a modern eye, the sagas in question are worthless as historical sources but are often very funny.
[Ісландські романтичні саги (так звані fornaldarsögur, riddarasögur і «посткласичнi» Íslendingasögur) є «вигадки», написані авторами, які знали, що історії, які вони розповідають, не є правдою. Відповідно, уривки, подібні до цього, щойно процитованого, можуть виглядати як нахабні, глузливі наукові діатриби, завуальовані вказівки на те, що вся сага є повністю вигаданою — враження, яке посилюється тим фактом, що на сучасне око саги, про які йдеться, нічого не варті як історичні джерела, але часто дуже смішні.]
«Щойно процитований уривок» ось:
цитата:
In §25 of Göngu-Hrólfs saga, the hero Hrólfr Sturlaugsson wakes up from an enchanted sleep in the back of beyond to find both his feet missing. Somehow he manages to scramble up onto his horse and find his way back to civilisation – in fact, to the very castle where his feet have been secretly preserved by his bride-to-be. Also staying in that castle is a dwarf who happens to be the best healer in the North.
‘He said, … “Now you must lie down by the fire and warm the stumps”.
‘Hrólfr did so. Then he [the dwarf] applied the ointment to the wounds, placed the feet against them, bound them with splints and made Hrólfr lie like that for three nights. Then he removed the bandages and told Hrólfr to stand up and test his strength. Hrólfr did so; his feet were then as efficient and nimble as if they had never been damaged.’
[У §25 саги про Ґюнґу-Хрольфа герой Хрольф Стурлаугссон прокидається від зачарованого сну в глибині світу й виявляє, що в нього немає обох ніг. Якимось чином йому вдається сісти на коня і знайти дорогу назад до цивілізації — фактично до того замку, де його ноги таємно зберегла його майбутня наречена. Також у цьому замку живе карлик, який виявляється найкращим цілителем Півночі.
«Він сказав: "Тепер ти повинен лягти біля вогнища і зігріти кукси".
Хрольфр так і зробив. Тоді він [карлик] намазав рани маззю, приклав до них ноги, зв’язав їх шинами і змусив Хрольфра лежати так три ночі. Потім він зняв бинти і наказав Хрольфру встати й перевірити свою силу. Хрольфр так і зробив; його ноги були такими ефективними та спритними, ніби вони ніколи не були пошкоджені».]
Отправлено: 20.08.23 08:30. Заголовок: Pellegrino пишет: Я ..
Pellegrino пишет:
цитата:
Я й відчував, що для підтвердження якихось історичних концепцій посилатися на сагу про Гюнгу-Хрольфа («Про Хрольфа-Пішохода»)— приблизно те ж саме, що посилатися для підтвердження географічних концепцій на «Подорожі Гулівера»!
Отправлено: 20.08.23 08:49. Заголовок: Проблема у тому, що ..
Проблема у тому, що збереглася література Ісландії, і що ісландська мова мало змінилася. Ось історики і шукають не там де втратили, а під ліхтарем де світло.
Наприклад запозичення у слов’янських мовах відносять до давньоскандинавських, а то навіть ісландських, хоча вони можуть бути зі споріднених з давньоскандинавською мовою германських мов.
Ось історики і шукають не там де втратили, а під ліхтарем де світло.
Саме так!
Волод пишет:
цитата:
вони можуть бути зі споріднених з давньоскандинавською мовою германських мов.
Вовіка на вас нема! Давньоскандинавська мова сама є германська: вона належить до її скандинавської, вона ж північнонімецька, групи. А німецька літературна належить до південнонімецької підгрупи західнонімецької групи.
Хочу підкинути дурникові оригінал з історією та географією із саги про Хрольфа-Пішохода:
цитата:
Menelaus er konungr nefndr. Hann réð fyrir Tattararíki. Hann var ríkr konungr ok mikill fyrir sér. Tattararíki er eitt kallat mest ok gullauðgast í Austrríki. Þar eru menn stórir ok sterkir ok harðir til bardaga. Undir Menelaus konung lágu margir konungar ok mikils háttar menn.
Svá er sagt, at milli Garðaríkis ok Tattararíkis liggr ey ein, er Heðinsey heitir. Hún er eitt jarlsríki. Þat er fróðra manna sögn, at Heðinn konungr Hjarrandason tæki fyrst land við þá ey, er hann sigldi til Danmerkr af Indíalandi, ok þaðan tók eyin af honum nafn síðan. Um þessa ey stríddi jafnan Tattarakonungr ok Garðakonungr, ok þó lá hún undir Tattarakrúnu. Eirekr konungr hafði herjat um ey þessa, áðr hann kom í Garðaríki, ok gert þar mikit hervirki.
Menelaus konungr hafði sett þann mann yfir eyna, er Sóti hét. Hann var þar ættaðr at móðurkyni, en föðurkyni í Hólmgarðaríki. Sóti var þá eigi í landi, er Eirekr konungr kom þar. Hann var it mesta tröllmenni fyrir sakir afls ok vaxtar. Yfirlit hans var eftir nafni hans. Hann herjaði víða ok hafði jafnan sigr...
[Менелай був конунгом. Він правив Таттарарики. Це був великий та могутній конунг. Таттарарики називають найвідомішу і найбагатшу золотом державу в Аустррики. Люди там великі, сильні та жорстокі у битві. Під владою Менелая було багато конунгів та могутніх людей.
Кажуть, що між Гардариками та Таттарариками є один острів, який називають Хьодінсей (острів Хьодіна). Там правлять ярли. Мудрі люди розповідають, що до цього острова приставав конунг Хьодін Х'яррандасон, коли плив з Індіаланду до Данії, після цього острів почали називати його ім'ям. За цей острів увесь час воюють конунг татар та конунг Гардарики, хоч він і належить татарській короні. Перш ніж прийти в Гардарики, Ейрек-конунг воював за цей острів і побудував там велику військову фортецю.
Конунг Менелай посадив керувати островом людину на ім'я Соті. Мати його була з цього острова, а батько був родом із Хольмгардарики. Коли конунг Ейрек напав на острів, Соті там не було. Силою та ростом Соті скидався на величезного троля. Його зовнішність цілком відповідала його імені («Сажа»). Він багато воював і завжди здобував перемогу...]
Отправлено: 20.08.23 12:10. Заголовок: З правителів давньої..
З правителів давньої Русі скандинави запам’ятали лише Володимира і Ярослава. Я вважаю, що це все свідчить про те, що ніякого одіозного шляху з варяг в греки руськими землями не було. Коли треба було скандинавам поїхати до Константинополя, вони користувалися іншими шляхами. В давнину на сході Європи хазяйнували якісь германці (готи, вандали, ..), а далі їх асимілювали слов’яни. Зв’язки з Скандинавією були лише епізодичними.
Отправлено: 20.08.23 12:24. Заголовок: Десь на ютубі. Ціка..
Десь на ютубі.
Те, що знатні англо-сакси після вторгнення Вільгельма в Англію втекли, я знав. Те, що багато з них втекли до Візантії я також знав, хоча там їх теж били нормани сицилійського розливу. А от, що багатьох з них імператор за службу нагородив землями в Криму, проходило повз моєї уваги.
Цікаво тоді те, що згадки мандрівників про зустрічі з німецькомовними кримчанами не можна всі відносити до доказів про збереження готів в Криму, мабуть мова англійських саксів подібніша до німецької ніж готська.
«Ятвардарська сага» — ісландське джерело XIV століття. Сага розповідає про життя англійського короля Едуарда Сповідника[1].
Сага розповідає, що тоді, коли англійські повстанці зрозуміли, що данський король Свейн II надалі не допомагатиме їм у боротьбі з Вільгельмом Завойовником, вони вирішили виїхати до Константинополя (Miklagarðr)[2]. Згідно із сагою, англійська армія складалася з 350 суден, «великого війська», «трьох графів і восьми баронів»; на чолі армії став «Сівард, граф Глостерський» (Sigurðr jarl af Glocestr)[3]. Вирушивши в дорогу, вони пропливли повз мис Пуант Сен-Матьє, Галісію, через Гібралтарську протоку та зупинилися в Сеуті. Англійці захопили та пограбували Сеуту. Далі вони захопили острови Майорку та Менорку, після чого відправилися на Сицилію. Там вони дізналися, що Константинополь був взятий в облогу «невірними». Англійці розбили флот язичників та допомогли імператорові Олексієві I Комнінові зняти облогу міста[4]. Імператор запропонував англійцям залишитись у нього як особиста охорона (подібно до варягів)[5]. Проте частина англійців на чолі з графом Сівардом бажали мати власне володіння в межах Візантії. Олексій I розповів про землю над морем, яка раніше належала імператорам, а зараз перебуває під владою язичників. Імператор надав її у володіння англійцям. Тоді частина прибулих залишилася в Константинополі, а інша на чолі з графом Сівардом відплила в ту землю «в шести днях на північ і північний схід від Константинополя»[6]. Англійці захопили цю землю, вигнали язичників та залишилися там. Головні їхні міста в Новій Англії називалися «Лондон», «Йорк» і «за назвами інших великих міст Англії». Не прийнявши «закон святого Павла» (християнський східний обряд), вони шукали єпископів з Угорщини[7].[/url]
Тьху! Це якби той Хьодін Х'яррандасон плив у Данію із справжньої Індії, Великобританія була б йому по дорозі. А так це, мабуть, Борнхольм... Чи шведський Еланд...
Саме воно! Бо Англія в них звалася так, як і зараз.
цитата:
Litlu síðar en þeir Hrólfr fóru ór Jótlandi ok í Garðaríki, kom við land Tryggvi berserkr, sá er fyrr var getit í sögunni. Hann hafði óvígan her fyrir fjölda sakir. Hafði hann oftast verit í Skotlandi ok Englandi, síðan hann flýði undan þeim Hrólfi ok Stefni...
England er kallat gagnauðigast land af Vestrlöndum, því at þar er blásinn allr málmr, ok þar fellr hveiti ok vín, ok alls konar sæði má þar hafa. Eru þar ok klæði gerð ok margháttaðir vefir meir en í öðrum stöðum. Lundúnaborg er þar höfuðstaðr ok Kantaraborg. Þar er Skarðaborg ok Helsingjaborg, Víncestr ok margir aðrir staðir ok borgir, er hér eru eigi nefndir.
[Незабаром після того, як Хрольф зі своїм військом вирушив у Гардарики з Йотланду, туди прийшов берсерк Трюггві, про якого вже йшлося. Він мав незліченне військо. Довгий час був у Скотланді та Енгланді, втікаючи від Хрольфа та Стефніра...
Енгланд називають найбагатшою країною на Заході, бо там виплавляється усілякий метал, там вирощують пшеницю і роблять вино, і там можна знайти усі види насіння. Тут також роблять одягу та різноманітних тканин більше, ніж в інших місцях. Лундунаборг (Лондон) є її столицею, і є там Кантараборг (Кентербері). Є Скардаборг (Скарборо) та Хельсінгьяборг (Солсбері?), Вінчестер та багато інших місць та міст, які тут не згадані.]
Отправлено: 20.08.23 13:43. Заголовок: А я ось міркую: «Чи ..
А я ось міркую: «Чи треба українцям, коли вони захочуть провести феєрверк у Новоросійську, запитувати дозвіл у англійців на проведення цієї акції в Новосусексу?»
38. Кажуть, що ярл Стефнір прожив недовго, і всі його діти померли ще в дитинстві. Хрольф і Стефнір розлучилися друзями і свято берегли свою дружбу, доки були живі. Не сказано, чи їздив Хрольф знову до Хрінгарики, проте повідомляють, що того ж літа, коли Харальд повернувся до Енгланду, Хрольф покинув Данію і поплив на схід у Хольмгард на 10 кораблях, взявши з собою Інгігерд; за порадою дочки конунга та знатних людей Хрольф був обраний конунгом усієї Гардарики.
Третина Гардарики називається Кенугарди1 і лежить біля того гірського ланцюга, що поділяє Йотунхейм і Хольмгардарики. Там є також Ермланд2 та багато інших3 невеликих держав4. Хрольф правив своєю державою, користуючись великою шаною. Він був мудрим та добрим правителем. Ніхто з конунгів не наважувався напасти на нього, такий він був сильний та відважний.
Хрольф та Інгігерд дуже любили один одного і мали багато дітей. Одного сина звали Хрегвід, він був великою5 людиною. Він вирушив у похід Східним шляхом і не повернувся. Мудрі люди кажуть, що іншим сином Хрольфа був Олав, конунг Данії, на якого нахабно напав Хельги, але Хро<мунд Гріпссон, як йдеться у сазі про нього, прийшов на допомогу Олаву і вбив Хельгі...>
Я розставив цифри виносок, щоб легше було знайти «4». А «Ермланд», якщо що — це польська Вармія. А «той гірський ланцюг» — це, мабудь, Бескиди... Не будемо у своєму скептицизмі доходити до дурниць і уподібнюватися тим учоним, які написали томи про те, що Гомер складав казочки, ніяк не пов'язані з дійсністю! Той список С, де про «Ногардар», також єдиний приплітає до Ермланду Ліфляндію... Достеменно це Вовіку тієї епохи закортіло показати свою велику вченість!
Отправлено: 21.08.23 09:54. Заголовок: Хм, а зараз є Nowoga..
Хм, а зараз є Nowogard — місто в Польщі, входить до Західно-Поморського воєводства, Голенювський повіт. Місто старе, за часів складання нашої саги вже було: 1268 — перший документ з назвою міста (Nogart Castrum et villa sive oppidum episcopi Caminensis — «Замок Ногарт і вілла, тобто оселя, єпископа Каміненсіса»). У 17 столітті входило до складу Бранденбурга, далі Пруссії, з 1871 — Німецької імперії, з 1933 — Третього рейху.
Pellegrino пишет:
цитата:
Давньоскандинавське слово garðr вказувало на 1) огорожу; 2) укріплення; 3) подвір'я; 4) королівський двір; 5) фермерське господарство; 6) сільську хату...
Лише зараз дійшло, що garden (і, мабудь, також yard) — від того ж ПІЕ *ǵʰortós
Следующий аргумент - это выдержка из саги о Хрольфе Пешеходе. Звучит она так : "Главный престол конунга Гардов находится в Хольмгардаборге который теперь зовется Ногардар" На эту выдержку часто ссылаются русские ученные начиная с середины 19 века. Здесь для них было очевидно что Ногардар это скандинавское имя Новгорода. Есть правда в этой выдержке серьезная проблема. Ее подлинность и точность перевода. В трех вариантах саги о Хрольфе Пешеходе, прочитанных мною, я так и не встретил этой фразы.
Треба читати наукові видання! Де вказують всі різночитання списків!
Отправлено: 22.08.23 23:55. Заголовок: Вовик завів на ЯПлак..
Вовик завів на ЯПлакав нову тему, про «Хольмгард, местное название Новгорода». І, як завжди, забрехався
цитата:
...Третье объяснение восходит ещё к Карамзину, который полагал, что Hólmgarðr означает не только поселение, но и страну (insularum regio). У этой т.з. существуют современные сторонники, утверждающие, что скандинавское название Руси Garðr происходит от Hólmgarðr «остовная страна». Но garðr никогда не значило regio, а в названии Руси это слово всегда было в мн.ч. Garða(ríki).
Як у знаменитій цитаті зі списку С?
цитата:
í Hólmgarðaborg er mest atsetr Garðakonúngs, þat er nú allt kallat Nógarðar ok Rúðzaland («у Холмгардаборзі головна резиденція Гардаконунга, усе це зараз називається Ногардар і Рудзаланд»)
Ще:
цитата:
в 11 в. княжеская резиденция была перенесена в Новгород. Собственно в этот момент и должно было быть возникнуть название Холм со значением «Старая крепость», как противопоставленение Новгороду, то бишь «Новому укреплению».
Якби воно написало, що в цей «момент» повинна була з'явитися назва Nógarðar, в значенні «Нові укріплення», як протиставлення Hólmgarðaborg'у, тобто «Старому місту Холму», у цьому був би сенс. А так...
Я й подивися, чи немає в такому виданні чогось стосовно конунга Менелая (17. «Менелаєм звали конунга, який правив Таттараріки. <...> Кажуть, що між Гардаріками та Таттараріками є один острів, який називають Хьодінсей (острів Хьодіна). Там правлять ярли. Мудрі люди розповідають, що до цього острова пристав конунг Хьодін Хьяррандасон, коли плив з Індіаланду до Данії...») Так ось: до «Індіанланду» там одна-едина примітка від того ж невгамовного аффара списка С: eptir tilvísan Gündular, sem segir í Heðninga (sic!) vígum. А гуглтранслятор вважає, що зовсім правильною ісландською мовою треба писати: eftir tilvísun Gündular, sem segir í Hjaðinga vígum. Означає це щось на кшталт «за порадою (валькірії?) Гюндули, як сказано у "Вбивстві Хьодінга"».
А може, в Данію товариш плив з Греції? Звідки ж повинен був узятися Менелай!
Отправлено: 23.08.23 09:05. Заголовок: Волод пишет: Я чув, ..
Волод пишет:
цитата:
Я чув, що уся прагерманська морська термінологія має давньогрецьке походження.
Випадково не чули чому? Чому російська морська термінологія має нідерландське походження — зрозуміло... Мабуть, і у германців були приблизно такі ж самі причини Але як би все ж таки зрозуміти, куди це той аффтар приткнув Золоту Орду?
Отправлено: 23.08.23 11:27. Заголовок: Хто, звідки і куди? ..
Хто, звідки і куди? Нагадую, що шлях «з варяг у греки» це не назва шляху, що описано в ПВЛ, а лише перша ланка цього шляху. Доречи вивчення клімату тих часів доводить, що ніякого річного шляху тоді існувати не могло, ні в літньому, ні в зимньому варіанті. Хто бреше? Не знаю.
вивчення клімату тих часів доводить, що ніякого річного шляху тоді існувати не могло, ні в літньому, ні в зимньому варіанті.
Це що ж виходить?! Костянтин Багрянородний дурив читачів свого блогу?!
цитата:
Однодеревки, приходящие в Константинополь из внешней Руси, идут из Невограды (Новгорода), в которой сидел Святослав, сын русского князя Игоря, а также из крепости Милиниски (Смоленска) , из Телюцы (Любеча) , Чернигоги и из Вышеграда. Все они спускаются по реке Днепру и собираются в Киевской крепости, называемой Самвата. Данники их славяне, называемые кривитеинами (кривичами) и лензанинами (неясно), и прочие славяне рубят однодеревки в своих горах в зимнюю пору и, обделав их, с открытием времени [плавания], когда лед растает, вводят в ближние озера. Затем, так как они [озера] впадают в реку Днепр, то оттуда они и сами входят в ту же реку, приходят к Киеву, втаскивают лодки на берег для оснастки и продают руссам. Руссы, покупая лишь самые колоды, расснащивают старые однодеревки, берут из них весла, уключины и прочие снасти и оснащивают новые. В июне месяце, двинувшись по реке Днепру, они спускаются в Витичев, подвластную Руси крепость. Подождав там два-три дня, пока дойдут все однодеревки, они двигаются в путь и спускаются по названной реке Днепру. Прежде всего они приходят к первому порогу, называемому Эссупи, что по-русски, и по-славянски значит — «не спи». Этот порог настолько узок, что не превышает ширины циканистирия. Посредине его выступают обрывистые и высокие скалы наподобие островков. Стремясь к ним и поднимаясь, а оттуда свергаясь вниз, вода производит сильный шум и [внушает] страх. Посему руссы не осмеливаются проходить среди этих островов, но, причалив вблизи и высадив людей на сушу, а вещи оставив в однодеревках, после этого нагие ощупывают ногами [дно], чтобы не наткнуться на какой-нибудь камень; при этом одни толкают шестами нос лодки, а другие—средину, третьи—корму. Таким образом, они со всеми предосторожностями проходят этот первый порог по изгибу речного берега. Пройдя этот порог, они опять, приняв с берега остальных, отплывают и достигают другого порога, называемого по-русски Улворси, а по-славянски Островунипраг, что значит «остров порога». И этот порог подобен первому, тяжел и труден для переправы. Они опять высаживают людей и переправляют однодеревки, как прежде., Подобным же образом проходят и третий порог, называемый Геландри, что по-славянски значит «шум порога». Затем так же [проходят] четвертый порог, большой, называемый по-русски Бифор, а по-славянски Неясыть, потому что в камнях порога гнездятся пеликаны. На этом пороге все ладьи причаливают к земле носами вперед, отряженные люди сходят держать с ними стражу и уходят; они неусыпно держат стражу из-за печенегов. Остальные, выбрав поклажу, находившуюся в однодеревках, и рабов в цепях, переводят их сухим путем 6 миль, пока не пройдут порога. Затем одни тащат свои однодеревки волоком, другие несут на плечах и таким образом переправляют на другую сторону порога, спускают их там в реку, грузят поклажу, входят сами и продолжают плавание.
Прибыв к пятому порогу, называемому по-русски Варуфорос, а по-славянски Вульнипраг, потому, что он образует большую заводь, и опять переправив однодеревки по изгибам реки, как на первом и на втором пороге, они достигают шестого порога, по-русски называемого Леанти, а по-славянски Веруци, что значит «бурление воды», и проходят его таким же образом. От него плывут к седьмому порогу, называемому по-русски Струкун, а по-славянски Напрези, что значит «малый порог», и приходят к так называемой Крарийской переправе, где херсониты переправляются на пути из Руси, а печенеги в Херсон. Эта переправа шириною приблизительно равна ипподрому...
Добре: стародавні географи ще й не таке писали! Але ось тут пишуть:
цитата:
І все ж шлях «з варяг у греки» існував, хоча офіційно ніколи так не називався. І пролягав він не по Волхову, Ловаті та Дніпру, а по річкових долинах Рейну та Ельби з подальшим виходом до верхів'їв Дунаю, звідки мандрівникові надавалися на вибір два напрямки: один — до Верхньої Адріатики з подальшим плаванням навколо Греції, інший — вниз по Дунаю. Цим шляхом з XVI ст. до н. е. у Південну Європу потрапляв балтійський бурштин (і, очевидно, саме по ньому були привезені до Новгорода згадані візантійські судини). <...> Саме «рейнсько-дунайським» шляхом, через Німеччину, e 1098 р. проїхав до Константинополя король Ерік Ейегода у «Кнутлінгасазі». Згадаймо і Святослава: «Не любо мені сидіти в Києві, хочу жити в Переяславці на Дунаї — бо там середина землі моєї, туди стікаються всі блага: із Грецької землі — золото, паволоки, вина, різні плоди, з Чехії та з Угорщини срібло та коні, з Русі ж хутра та віск, мед та раби».
На ЯПі нагадали, що Київ у варягів називався Киянугардр (Kіænugarðr). Тобто Киян-місто, місто киян?
А вовік пише, що інший варіант — Kœnugarðr — може бути народною етимологією того часу, від kœna — човен-довба. Начебто (Гейлгор) і в сучасній німецькій мові є der Kahn. Це перекладається як «човен, човник, баржа, човен-плоскодонка, шлюпка».
А гуглотранслятор чомусь такого німецького слова не знає. Глосбі знає, а гуглотранслятор знає лише Kanu — «каное». Бо з карибської мови «каное» теж перекладається як «видовбаний човен».
(Це північне каное — тобто киянка )
А у британців є човен-кошик, coracle:
Це, мабуть, від «тріщати» (crackle) І приблизно така ж штука використовувалася (використовується?) у Тибеті:
Отправлено: 24.08.23 15:06. Заголовок: Волод пишет: З прави..
Волод пишет:
цитата:
З правителів давньої Русі скандинави запам’ятали лише Володимира і Ярослава.
Костянтин Багрянородний знав іще:
цитата:
[Да будет известно], что приходящие из внешней Росии в Константинополь моноксилы [лодки-однодеревки] являются одни из Немогарда, в котором сидел [сидит] Сфендослав, сын Ингора, архонта Росии, а другие из крепости Милиниски [Смоленска], из Телиуцы [Телича?], Чернигоги [Чернигова] и из Вусеграда [Вышгорода]».
Отправлено: 24.08.23 15:37. Заголовок: Є ближчий до нас за ..
Є ближчий до нас за часом опис шляху з Персії. Це часи Ваньки-Лізки. Так от з Персії відчалювали у листопаді і плили Каспійським морем. Далі на санях по волзькій кризі.
Для функціонування такого шляху мають бути стабільно холодні зими, тобто за часів Київської Русі, цього шляху не було.
Стабільного весняного паводку за часів Київської Русі теж не було.
[Да будет известно], что приходящие из внешней Росии в Константинополь моноксилы [лодки-однодеревки] являются одни из Немогарда, в котором сидел [сидит] Сфендослав, сын Ингора, архонта Росии, а другие из крепости Милиниски [Смоленска], из Телиуцы [Телича?], Чернигоги [Чернигова] и из Вусеграда [Вышгорода]».
Ой, розкажіть що-небудь про горо́ди з назвами! Я гадав, з назвами бувають лише англійськи маєтки!
цитата:
и реч̑ Ѡлегъ . се буди мт҃(и) городом̑ 4 Рус̑скымъ . и бѣша оу него Словѣни . и В(а)рѧзи . и прочии прозвашасѧ Русью . се 5 же Ѡлегъ нача городы ставит̑
Але ж з Києва люди тоді якось їздили до врат Царгорода (й назад). А варѧзи зі Скандинавії їздили ж до Києва і з Києву! За вашим же посиланням!
Волод пишет:
цитата:
и реч̑ Ѡлегъ . се буди мт҃(и) городом̑ 4 Рус̑скымъ . и бѣша оу него Словѣни . и В(а)рѧзи . и прочии прозвашасѧ Русью . се 5 же Ѡлегъ нача городы ставит̑
Городы — це більше, ніж міста. Це обгороджені міста!
Въ лЂто 6522. Ярославу сущу въ НовЂгородЂ, и урокомъ дающю 2000 гривенъ отъ года до года Кыеву, а тысячю НовЂгородЂ гривенъ раздаваху: и тако даху вси посадницЂ Новыородстии, а Ярославъ поча сего не даяти Кыеву отцю своему. И рче Володимиръ: «теребите путь и мосты мостите», хотяще бо ити на Ярослава, на сына своего, но разболЂся.
А може, це відсилання до Ісаї, розділ 40, вірш 3: «Голос кличе: На пустині вготуйте дорогу Господню, в степу вирівняйте битий шлях Богу нашому!» (https://bible.by/verse-ua/23/40/3/).
Отправлено: 28.08.23 12:19. Заголовок: :sm66: А вам відомо,..
А вам відомо, що за Саксоном Граматиком Рюрік (у Саксона він Рорік — конунг Рорік Ютландський, б. 810 – б. 873 рр., і ще я читав, в нього було прізвисько «язва Христова») —
— був дід того самого Гамлета?
цитата:
Проведя три года в самых отважных воинских трудах, лучшее из награбленного и самую отборную добычу Хорвендил отправил Рорику, ‘намереваясь благодаря этому добиться ещё большего его расположения’. Ободренный близкой дружбой с ним, он испросил себе в жёны его дочь Геруду, от которой у него родился сын Амлед.
<...> И хотя Фенго, подозревая пасынка в несомненном лукавстве, хотел убить его, тем не менее он не осмелился сделать этого, опасаясь недовольства как его деда Рорика, так и своей супруги. Поэтому он решил совершить это убийство с помощью короля Британии, стремясь, чтобы всё за него сделал кто-то другой, а сам бы он прикинулся невиновным. Итак, желая скрыть собственную жестокость, он предпочитал скорее опорочить друга, чем навлечь бесчестье на себя. Уезжая, Амлед незаметно велел матери увесить зал ткаными покрывалами и через год справить по нему мнимые поминки, пообещав к этому времени вернуться. С ним отправились в путь двое прислужников Фенго, которые везли с собой нацарапанное на куске дерева (ибо это был обычный в те времена писчий материал) послание, в котором королю британцев поручалось убить направляемого к нему юношу. 0днако пока они спали, Амлед обыскал их вещи и нашёл это послание. Прочитав эти приказания, он тщательно соскоблил то, что было написано в грамоте, и вместо этого добавил новые слова, изменив содержание поручения таким образом, что свой собственный приговор он обратил на своих спутников.
Все даты в формате GMT
3 час. Хитов сегодня: 1
Права: смайлы да, картинки да, шрифты да, голосования нет
аватары да, автозамена ссылок вкл, премодерация вкл, правка нет
А в вас є ще якась версія?
Ось звідки є пішло славетне російське слово на Х! 
Нащо нам ті самозванці? Атаманитиму я!
Спасибі!
- участник сейчас на форуме
- участник вне форума