Отправлено: 26.07.22 23:17. Заголовок: Гейне

Карл I

В хижине угольщика сидел
Сумасбродный этот король
И детке в люльке песенку пел
В тональности ми-бемоль:

«Ай-я-я-яй, а кто там шуршит?
Овечки пугаются, вишь!
Не к добру улыбка твоя во сне.
И печать на тебе, малыш.

Ай-я-я-яй, а здесь кисонька есть?
Зато есть — на тебе печать.
Вот как будешь большой, да возьмёшь топор,
Да отправишься лес пугать!

Угольщик стар, а дети его —
И столько мужчин и женщин —
Ай-я-я-яй, не любят Христа,
А короля того меньше.

Кисаньки нет — мышам благодать.
И никому не в урон,
Что, ай-я-я-яй, в небе Бога нет,
А на земле — корон.

Сердце измучилось, ноет-болит,
Не жалеет уже ни о чём.
Ай-я-я-яй, а ты, дорогой,
Будешь моим палачом.

Твоя колыбельная — мне упокой.
Должно быть, видишь во сне,
Ай-я-я-яй, как кудри мои
Состригают с затылка мне.

Ай-я-я-яй, а кто там шуршит?
Будешь править сам, время близко.
И срубишь голову королю —
Угомонится киска!

Ай-я-я-яй, а кто там шуршит?
Овечки заснули почти.
Кисаньки нет — мышам благодать.
Поспи, палачик, поспи».

---

(Вже думав, що не знайду оригінал!)

Carl I

Im Wald, in der Koehlerhuette, sitzt
Truebsinnig allein der Koenig;
Er sitzt an der Wiege des Koehlerkinds
Und wiegt und singt eintoenig:

«Eiapopeia, was raschelt im Stroh?
Es bloeken im Stalle die Schafe —
Du traegst das Zeichen an der Stirn
Und laechelst so furchtbar im Schlafe.

Eiapopeia, das Kaetzchen ist tot —
Du traegst auf der Stirne das Zeichen —
Du wirst ein Mann und schwingst das Beil,
Schon zittern im Walde die Eichen.

Der alte Koehlerglaube verschwand,
Es glauben die Koehlerkinder —
Eiapopeia — nicht mehr an Gott,
Und an den Koenig noch minder.

Das Kaetzchen ist tot, die Maeuschen sind froh —
Wir muessen zuschanden werden —
Eiapopeia — im Himmel der Gott
Und ich, der Koenig auf Erden.

Mein Mut erlischt, mein Herz ist krank,
Und taeglich wird es kraenker —
Eiapopeia — du Koehlerkind,
Ich weiss es, du bist mein Henker.

Mein Todesgesang ist dein Wiegenlied —
Eiapopeia — die greisen
Haarlocken schneidest du ab zuvor —
Im Nacken klirrt mir das Eisen.

Eiapopeia, was raschelt im Stroh?
Du hast das Reich erworben,
Und schlaegst mir das Haupt vom Rumpf herab —
Das Kaetzchen ist gestorben.

Eiapopeia, was raschelt im Stroh?
Es bloeken im Stalle die Schafe.
Das Kaetzchen ist tot die Maeuschen sind froh —
Schlafe, mein Henkerchen, schlafe!»


Скрытый текст

Волод, а давайте ми й ваших Гейне (і Гете) сюди перенесемо?

 Отправлено: 27.07.22 10:33. Заголовок: А что? Уже не только..

А что? Уже не только для меня, что Гейне, что Гёте - один волк?

 Отправлено: 29.07.22 00:38. Заголовок: Волод пишет: Уже не ..

Волод пишет:

цитата:

Уже не только для меня, что Гейне, что Гёте - один волк?

Два!

 Отправлено: 24.07.23 10:38. Заголовок: Запрошення не на стр..

Запрошення не на страту, а переплюнути zwh

Деревья ветер склоняет,
Сыра ночь и хладен эфес;
В шинель закутавшись плотно,
Я еду верхом сквозь лес...

(Der Herbstwind rüttelt die Bäume,
Die Nacht ist feucht und kalt;
Gehüllt im grauen Mantel,
Reite ich einsam im Wald!

Und wie ich reite, so reiten
Mir die Gedanken voraus;
Sie tragen mich leicht und luftig
Nach meiner Liebsten Haus.

Die Hunde bellen, die Diener
Erscheinen mit Kerzengeflirr;
Die Wendeltreppe stürm' ich
Hinauf mit Sporengeklirr.

Im leuchtenden Teppichgemache,
Da ist es so duftig und warm,
Da harret meiner die Holde –
Ich fliege in ihren Arm.

Es säuselt der Wind in den Blättern,
Es spricht der Eichenbaum:
Was willst du, thörichter Reiter,
Mit deinem thörichten Traum?)

Вовік, як завжди, погнав муйню: йому, бач, не подобається эфес!

До дурня не дійшло, що там людина бачить сон?

 Отправлено: 25.07.23 00:07. Заголовок: Pellegrino пишет: До..

Pellegrino пишет:

цитата:

До дурня не дійшло...

Звісно, не дійшло, бо дурень же! Я йому написав типа того, що уві сні можна побачити цілу крамницю холодної зброї. І ось відповідь великої людини:

цитата:

Во сне ли увидел ЛГ это или наяву, не суть важно. У Гейне нет в оригинале никакого эфеса, а отсебятина — бич советской школы перевода, даже мем существует: «Боромир улыбнулся».

Мем відомий: зокрема, відомий мені. Це досить цікава сторі про те, що я називаю «покращайзинг», тобто про переклад Boromir smiled, фрази з «Володаря перснів».

Переклад В. Муравьёва та А. Кистяковского: И Боромир, превозмогая смерть, улыбнулся.

Переклад Н. Григорьевой та В. Грушецкого: Тень улыбки промелькнула на бледном, без кровинки, лице Боромира.

Переклад М. Каменкович та В. Каррика: Уста Боромира тронула слабая улыбка.

І до чого нам тут усі ці базікалки?

 Отправлено: 25.07.23 12:56. Заголовок: Ця дискусія відбуває..

Ця дискусія відбувається десь у вакуумі. Коли немає ланок на якісь тексти, в яких автор або близькі до нього люди пояснюють зміст вірша, то можливі будь-які спекуляції.

Щодо «ефесу» я маю лише одне запитання: «Нащо його торкатися і відчувати холод?»
Адже навіть коли якийсь клинок і висить десь збоку. Немає сенсу за нього триматись, їдучи верхи.
Зрозуміло що у лісі можуть мешкати різні добрі люди і можливо бути весь час напоготові не завадить, але ця тема не розкрита. Мимоволі виникає підозра, що ефес - лише заради рими.

 Отправлено: 26.07.23 00:46. Заголовок: Волод пишет: Коли не..

Волод пишет:

цитата:

Коли немає ланок на якісь тексти, в яких автор або близькі до нього люди пояснюють зміст вірша, то можливі будь-які спекуляції.

Не «спекуляції», а своє бачення. Правильним/неправильним може бути тлумачення юридичного формулювання, а мистецтво кожен вільний розуміти як йому завгодно.


Волод пишет:

цитата:

Зрозуміло що у лісі можуть мешкати різні добрі люди і можливо бути весь час напоготові не завадить

Ось і мені відразу спало на думку, що поява ефесу в описуваній ситуації цілком природна.


Волод пишет:

цитата:

Мимоволі виникає підозра, що ефес - лише заради рими.

Гадаю, саме так він у перекладача і виник

Але, імхо, його поява віршам не зашкодила, а зовсім навпаки: з'явився приємний драматизм.

 Отправлено: 27.07.23 20:51. Заголовок: Між іншим: спілкуват..

Між іншим: спілкуватися із дурнями корисно: починаєш більше думати

«Mein Sohn, was birgst du so bang dein Gesicht?»
«Siehst, Vater, du den Erlkoenig nicht?
Den Erlenkoenig mit Kron' und Schweif?»
«Mein Sohn, es ist ein Nebelstreif».

Я зачепився за його «отсебятина — бич советской школы перевода» і повідомив дурня, що, наприклад, ще в Erlkoenig'а і близько не було «густой бороды» «Лісового царя» Жуковського. Смішно, але, як бачите, натомість Erlkoenig мав Schweif — хвіст.

Між іншим, на хвіст ризикнув Фет (імхо, він взагалі гарний перекладач: в нього трапляються прикрі недогляди, але порівняно з Жуковським він вищий на кілька порядків):

— Отец, иль не видишь ночного царя?
Лесного царя, что в короне, с хвостом?

Після нього інший перекладач лише зараз (2000 р.) на це наважився: «В огромной короне и с львиным хвостом».

Левовий хвіст тому, що собачий хвіст німецькою мовою зветься не тим красивим словом, не der Schweif, а der Schwanz.
У комети теж Schweif. І в чорта він же. (А у Schwanz'а є ще одно значення, непристойне; але це зараз не до речі.)

 Отправлено: 27.07.23 21:40. Заголовок: Эльвескуд..

 Отправлено: 28.07.23 01:56. Заголовок: Волод пишет: Эльвеск..

Волод пишет:

цитата:

Эльвескуд

Скоріше, мабуть, ось це: Erlking. Але так: саме скандинавській лісовій нечисті належить неодмінно мати хвоста.

 Отправлено: 28.07.23 02:25. Заголовок: Ще про Жуковського: ..

Ще про Жуковського:

цитата:

К отцу, весь издрогнув, малютка приник; Обняв, его держит и греет старик.

Не нахабство? Коли в оригіналі: Er hat den Knaben wohl in dem Arm, Er faßt ihn sicher, er hält ihn warm. [«У нього нібито хлопчик на руках, він обійняв його надійно, він тримає його в теплі»]. І зівідки взявся «старик»?
Страшна річ ця советская школа перевода: має зворотний вплив!

 Отправлено: 28.07.23 08:45. Заголовок: Pellegrino пишет: І..

Pellegrino пишет:

цитата:

І зівідки взявся «старик»?

А Ви розумієте жуковську мову без перекладача?

 Отправлено: 28.07.23 11:49. Заголовок: Волод пишет: Ви розу..

Волод пишет:

цитата:

Ви розумієте жуковську мову без перекладача?

Намагаюся Я навіть Вовіка вже розумію без перекладача А цей йолоп мені на мій пост щодо Erlkoenig'а написав таке:

цитата:

Дурачок, какая связь «Лесного царя» и «Цикады», которую пытается перевести звых?

Хомячок, а «какая связь» відсутнього в оригіналі, але логічно виправданого ефеса і маніакального марнослів'я перекладачів Толкіна? І що: у ту «Цикаду», що б це не було, zwh теж «пытается» вставити щось таке, чого немає в оригіналі?

(Як я розумію, вовікова «Цикада» — це гейнівська Die Libelle. Яка взагалі-то бабка. Ось ця:




Як відомо, російський інтелігент любить і знає природу )

 Отправлено: 28.07.23 12:18. Заголовок: Pellegrino пишет: Н..

Pellegrino пишет:

цитата:

Намагаюся

Я до того, що в той час російської мови ще не було.
Слово «старик» було народним чи простонародним.
Вищи верстви тільки почали його використовувати, як і взагалі те, що потім назвуть російською мовою, датчанин Даль тільки збирав свій словник, ….

 Отправлено: 28.07.23 14:48. Заголовок: Волод пишет: в той ч..

Волод пишет:

цитата:

в той час російської мови ще не було.

А руська, чи як її, була? Київська ж Русь! Тобто якою мовою написано «Слово про похід Ігорів»?


Волод пишет:

цитата:

Слово «старик» було народним чи простонародним.

Тим більше! З чого цей Жуковський взяв, що батько не лише старий, а ще й простолюд?

цитата:

Erreicht den Hof mit Müh’ und Not; [Доїхав до двору, втомлений та змучений; (≈)]

Hof буває усякий, як і слов'янський двір. Навіть імператорський.

 Отправлено: 28.07.23 16:08. Заголовок: Pellegrino пишет: А..

Pellegrino пишет:

цитата:

А руська, чи як її, була? Київська ж Русь!

Не було.


Pellegrino пишет:

цитата:

З чого цей Жуковський взяв, що батько не лише старий, а ще й простолюд?

Бо літератори почали переходити з високого штилю на простонародну мову, тому «опустили» усіх.