Форум

Волод пишет:

цитата:

Коли Ви вважаєте, що «йде» і «ходить» те саме, то їх можна взагалі викинути...

Не можна: вірш не дозволяє!

Не зовсім у тему, але теж про переклад: як то кажуть, повбивав би за такий покращайзинг!

Я вирішив розібратися, чому один із романів Лінвуда Барклі (Барклі я, здається, тут вже рекламував) російською мовою називається «След на стекле»: який слід, що за скло?! Виявилося: в оригіналі він називається A Tap on the Window («Легкий стукіт у вікно»). Бо ось один із абзаців на першій сторінці:

цитата:

Not a chance, I thought. Picking up a male hitchhiker was a bad enough idea, but picking up a teenage girl was monumentally dumb. Guy in his early forties gives a lift to a girl less than half his age on a dark, rainy night. There were more ways for that to go wrong than I could count. So I kept my eyes straight ahead as I put my foot on the brake. I was about to give the Accord some gas when I heard a tapping on the passenger window.

[Не вийде! — подумав я. Підвозити хлопця, що голосує на дорозі, й то було б досить безглуздо, але підвозити дівчинку-підлітка було грандіозним ідіотизмом. Чоловік за сорок темним дощовим вечором підбирає дівчинку, молодшу за нього більше ніж удвічі — можливостей, що це скінчиться погано, було стільки, що й не злічиш. Тому я, тримаючи ногу на гальмі, суворо дивився перед собою. І вже збирався дати газу своїй Хонді Акорд, коли почув тихий стукіт у пасажирське вікно.]

Він її таки підібрав — і потім не раз думав і казав іншим, що саме з цього насправді почалися, м'яко кажучи, проблеми.
(Не ті, про які ви, напевно, вже подумали: у приставанні до дівчинки його всерьоз не винуватили. Але...

)