Форум

цитата:

Tough_Stretch

1y ago

I grew up in a really old house that my mom inherited from her parents. Since it was pretty old, the house grew organically over the decades as more rooms were added as needed, so that by the time we lived there it was a pretty big. I have several older siblings, so the bedroom assignation changed a lot over the years as they moved out to go to college, and that by the time I was in junior high the only ones living there besides my parents were me and one of my brothers, who was a the time a college freshman but still lived at home because his college was located in the same city.

Anyway, this one weekend my parents were out of town and only me and my brother were home but he was out partying with his friends, so I was home alone on a Saturday night playing SNES in my bedroom. Now, my bedroom was upstairs and had two entrances. One that led to the hallway, and another one that led to a staircase that led to a sort of attic whose function had often changed over the years from a bedroom for some of my siblings, to a TV room/entertainment center, to a place to store stuff, and back again, and so on, as needed. At the time this took place, it was being used more like a traditional attic and it was full of old junk and the stuff my older siblings had left behind after moving out but hadn't yet gotten around to taking to their respective homes.

So there I was playing SNES when at around 1 am I start hearing someone whispering from the other side of the door that led to the attic room. "Tough_Stretch... Tough_Stretch... open up." Now, that room had another entrance that led to the garage, so I figured my brother was back from partying and he was drunk and had decided to pull a prank on me and scare me, so I decided to scare him in return. Since the door was locked on my side, I decided to make my way around by going downstairs and stealthily entering the attic from behind and scaring the shit out of my drunk brother.

Thing is, when I got to the kitchen I could see through the window in the door that led to the garage that my brother's car wasn't there. I went to our front door to check if his car was parked outside in our driveway, but it wasn't. Since I had a pretty good view of our block on either direction from there, unless he'd parked around the block as part of his prank, he clearly wasn't home yet. Unless he'd gotten a bit drunk and had decided to leave his car behind and get a ride home, that is, and I wasn't going to fall for that.

So I went in the garage still thinking it was a prank but when I got to the door that led to the staircase that led to the attic-like room, I could see that it was not only closed but also locked from my side.

Puzzled, I went back to my room, turned on the lights, un-paused my game, and went back to playing. The whispers kept calling me by name and insisting that I should open the door for a while longer, but I simply pretended I didn't hear anything because I just didn't know what else to do. I was 14 years old or so at the time and my brain was struggling with making sense of what was going on because either someone that somehow knew my name (and for some reason was using both my first and middle name when addressing me) had broken into my attic and gotten trapped there somehow, or something even weirder was going on. This was back when cellphones weren't a thing, as you might surmise from the fact that I was playing SNES, so I couldn't call my brother or anything like that, and calling the cops from our landline never even crossed my mind as a valid option. I mean, what was I going to say?

After like 20 minutes the whispers finally stopped and at around 3 am my brother got home still a bit buzzed from his night out, and I asked him if he had come home earlier and tried to prank me but he was genuinely confused and got even more scared than me when I told him the story. We ended up sleeping in his room that night because neither of us wanted to be alone, regardless of the fact that he was already a grown-ass man at the time.

Nothing more happened that night, and I never experienced anything quite like that ever again in that house, though there were some other strange things over the years. I'm not really a believer in the supernatural, but to this day I have no idea what the hell was going on that night and I sometimes wonder what would've happened if I'd opened the door.

https://www.reddit.com/r/AskReddit/comments/106wfi8/people_of_reddit_what_are_some_of_your/

[Я виріс у насправді старому будинку, який моя мама успадкувала від своїх батьків. Будинок, оскільки він був досить старий, органічно ріс протягом десятиліть, і до ньго за потребою добудовувалися нові кімнати, тож на той час, коли ми там жили, він був досить великий. У мене кілька старших братів та сестер, тож з часом розподіл кімнат змінювався, бо вони переїзджали, щоб вступити до коледжу, і коли я вчився у середній школі, в будинку, окрім наших батьків, жили лише я та один з моїх братів, який тоді був першокурсником коледжу, але жив з нами, оскільки його коледж знаходився в тому ж місті.

Як би там не було, на той вікенд батьки кудись поїхали, і вдома були лише я та мій брат, який ввечері пішов у гості до своїх друзів, тож того суботнього вечора я був удома сам і грав в SNES у своїй спальні. Моя спальня була тоді на верхньому поверсі і мала двоє дверей: з коридору та на сходи, які вели до такого собі горища, чиє призначення недноразово змінювалося, від спальні когось з моїх братів чи сестер до телевізійної кімнати/розважального центру/місця для зберіганння всякого мотлоху, і знову на нове коло, по необхідності. Тоді, коли це сталося, його використовували переважно як традиційне горище, і там було повно різного шмаття та речей, які мої старші брати та сестри залишили в нашому будинку після свого від'їзду і ще не забрали до своїх нових домівок.

Так ось, я грав у SNES, коли близько першої ночі почув, як хтось шепоче по той бік дверей до тих сходів на горище: «Tough_Stretch... Tough_Stretch... відчини». В ту кімнату був ще один вхід, з боку гаража, тож я подумав, що це мій брат повернувся із своєї вечірки п’яний і хоче пожартувати, налякавши мене, і вирішив сам його налякати у відповідь. Оскільки двері були замкнені з мого боку, я вирішив спуститися, непомітно зайти на горище через інші двері і налякати свого п’яного брата.

Справа в тому, що коли я зайшов на кухню, то крізь вікно в дверях гаражу я побачив, що машини мого брата там немає. Я підійшов до вхідних дверей, щоб подивится, чи не припаркована його машина десь на вулиці: виявилося, що ні. Оскільки я мав гарний вид на наш квартал у будь-якому напрямку, то, якщо він заради своєї витівки не припаркувався на іншій вулиці, його ще не було вдома. Або він забагато випив і вирішив залишити свою машину там, попросивши кого-небудь підвезти його додому, але я на такі речі не збирався впадати.

Тож я зайшов у гараж, все ще вважаючи, що це жарт, але коли я підійшов до дверей, які вели на сходи до тієї кімнати, схожої на горище, я побачив, що вони не лише зачинені, але й замкнені з мого боку.

Розгублений, я повернувся до своєї кімнати, ввімкнув світло, скасував паузу і продовжив гру. Шепіт ще деякий час кликав мене на ім’я та наполягав, щоб я відчинив двері, але я просто вдав, що нічого не чую, бо не знав, що тут ще робити. На той час мені було приблизно 14 років, і мій мозок намагався зрозуміти, що це має бути, коли хтось, якимось чином знаючий, як мене звуть (і звертаючийся до мене чомусь не лише по моєму першому, але й по другому моєму імені), заліз на моє горище і потрапив там у якусь пастку, або відбувається щось ще більш дивне. Мобільних телефонів тоді не було, як ви могли здогадатися з того факту, що я грав у SNES, тож я не міг зателефонувати братові чи щось таке, а телефонувати поліцейським із стаціонарного телефону мені навіть не спало на думку як вдалий варіант. Я маю на увазі: що б я їм сказав?

Приблизно через 20 хвилин шепіт нарешті припинився, близько 3 ночі мій брат повернувся, ще трохи веселий після своєї вечірки, і я запитав, чи не приходив він додому раніше і чи не намагався пожартувати, але він був щиро збентежений і ще більше наляканий, коли я йому все це розповів. Спали ми тієї ночі в його кімнаті, бо жоден з нас не хотів бути на самоті, незважаючи на те, що брат на той час був вже дорослий.

Тієї ночі більш нічого не сталося, і я більш ніколи не відчував щось подібне у тому домі, хоч за ці роки бували і інші дивні речі. Я не дуже вірю в надприродне, але до цього дня не знаю, що таке, дідько його матері, відбувалося тієї ночі, і іноді думаю: а що було б, якби я тоді відчинив двері?]