Отправлено: 29.04.24 10:24. Заголовок: Мандельштам

цитата:

Дайте Тютчеву стреко́зу — Догадайтесь, почему.

Я здогадався! А ви?

 Отправлено: 05.05.24 05:52. Заголовок: https://encrypted-tb..

Стрілкові складають крила ось так.

https://pictureinsect.com/image-handle/image/1080/153987295001706515.jpeg?x-oss-process=image/format,webp/resize,s_380&v=1.0

Бабки так не роблять.


А нащо Ви почали шукати метеликів? Головне те, що стрекоза у Тютчева є, і вона є коником.

 Отправлено: 05.05.24 09:40. Заголовок: Волод пишет: А нащо ..

Волод пишет:

цитата:

А нащо Ви почали шукати метеликів?

Бо взяв сильний сумнів, що у Тютчева «сколько угодно мотыльков» — тобто багато. Я пригадав лише безглуздий Cache-cache — саме через безглуздість великого, яскравого і денного (!) мотылька і запам'ятав. Для мене мотылёк — це, наприклад, міль. А великих нічниць, на кшталт бражник мертва голова (Случевський-«Скрытый текст» російською мовою називає їх «сфинксы», — чи то він так називає їхню гусінь?), російською, здається, правильно так і звуть: ночные бабочки.
До речі, Пастернак у перекладі з Шеллі цю загальну російську дурість — називати бабочку «мотыльком» — начебто віддзеркалив: Так бабочку тянет в костёр... В оригіналі йдеться про те, що любовний потяг — це як прагнення нічного метелика (the moth) до зірки.
Пригадалося також, що у Тютчева десь начебто було ще про мотылька полет незримый, який тільки чути...

Волод пишет:

цитата:

Головне те, що стрекоза у Тютчева є, і вона є коником.

Або цикадою.

 Отправлено: 07.05.24 10:28. Заголовок: Pellegrino пишет: М..

Pellegrino пишет:

цитата:

Мандельштаму, схоже, таки подобалися libellul'и.

Таки подобалися Навіть дуже!

цитата:

* * * Медлительнее снежный улей, Прозрачнее окна хрусталь, И бирюзовая вуаль Небрежно брошена на стуле. Ткань, опьяненная собой, Изнеженная лаской света, Она испытывает лето, Как бы не тронута зимой; И, если в ледяных алмазах Струится вечности мороз, Здесь — трепетание стрекоз Быстроживущих, синеглазых.

!910 рік, з «Каменю». До речі: де улей, там і бджоли! А бджоли теж є символ робочого народу, як і мурахи! Але стрекози людині теж потрібні!
І Тютчев йому теж загалом подобавася

З «Каменю» ж:

цитата:

Слух чуткий парус напрягает, Расширенный пустеет взор, И тишину переплывает Полночных птиц незвучный хор. Я так же беден, как природа, И так же прост, как небеса, И призрачна моя свобода, Как птиц полночных голоса. Я вижу месяц бездыханный И небо мертвенней холста; Твой мир, болезненный и странный, Я принимаю, пустота! 1910

Тютчев («Певучесть есть в морских волнах...», 1865): «Лишь в нашей призрачной свободе...» Він же: («О вещая душа моя!..», 1855): «Твой день — болезненный и странный...»

 Отправлено: 08.05.24 09:22. Заголовок: Ось ще любовний вірш..

Ось ще любовний вірш зі стрекозами (Тут лише початок, бо вірш довгий.)

цитата:

Мне жалко, что теперь зима И комаров не слышно в доме, Но ты напомнила сама О легкомысленной соломе. Стрекозы вьются в синеве, И ласточкой кружится мода; Корзиночка на голове Или напыщенная ода?..

Це була зима (грудень) 1920 року. Не знаю, чи за віршем 1910 року стоїть якась реальна коханка (чомусь здається, що ні), а за цими стоїть цілком реальна Ольга Гільдебрандт-Арбеніна, акторка і талановита рисувальниця. Схоже, вона дійсно була славна і заслуговувала на любов поета. До речі: ви зрозуміли, що у віршах Тютчева зі бабкою «дева» — не якась знайома поета, а уособлення Природи?

Запам'ятаємо, що стрекози та синє небо були для Мандельштама святі і прекрасні: це нам ще знадобиться.

 Отправлено: 08.05.24 09:37. Заголовок: Pellegrino пишет: Д..

Pellegrino пишет:

цитата:

До речі: ви зрозуміли, що у віршах Тютчева зі бабкою «дева» - не якась знайома автора, а уособлення Природи?

Це як в американському анекдоті, коли психологи запитують солдата:
«В жаркий сонячний день, ви стоїте на кормі корабля і дивитеся на воду, що піниться. Про що Ви думаєте?»

 Отправлено: 08.05.24 09:43. Заголовок: Волод пишет: Це як в..

Волод пишет:

цитата:

Це як в американському анекдоті, коли психологи...

Саме так і є!