Отправлено: 04.06.20 15:55. Заголовок: Другого паразита. Н..
Другого паразита.
Например люди приезжают на Красное море. Залезают в воду, и начинают хлопать по воде и т.д, привлекая акул. Поаккуратнее им надо было есть устрицы и прочих омаров.
Отправлено: 05.06.20 09:58. Заголовок: И всё равно про котэ..
И всё равно про котэ!
(Artist: Kano Tanyu Title: Cat and Shokan - Kokka Review Date: Printed in 1930s.)
Монах и кошечка
Японская сказка
Случилось это в городе Фукушима. Один странствующий монах искал там приюта на ночь, и ему повстречался старик, который поведал, что дочь его хозяина больна, и ни один врач или монах не смогли ей помочь. И больная девочка уж который день лежит, не произнося ни слова и не жалуясь, но при этом угасает день ото дня.
Монах отправился в дом, где болела девочка. Когда до дома оставалось несколько шагов, из дыры в заборе вылезла маленькая кошечка и обратилась к монаху, сказав, что он сможет вылечить больную девочку, если пообещает исполнить её, кошки, просьбу. Удивлённый монах погладил её и пообещал сделать всё, что в его силах.
И вот что выяснилось: болезнь на девочку наслала именно эта кошка, потому что за двенадцать лет, которые она живёт в доме, хозяин каждый год топит её котят, а сейчас она снова ждёт малышей, и монаху нужно забрать её из этого дома, а иначе дочь хозяина скоро умрёт.
Монах прочитал у кровати девочки молитву, и ей стало легче, она поела и постепенно пошла на поправку. В качестве награды монах попросил хозяина дома отдать ему свою кошку, а на прощание посоветовал больше никогда не топить котят других кошек, чтобы болезнь дочери не вернулась. С этого дня кошка повсюду сопровождала монаха в его скитаниях. Пока не пришло время появиться на свет котятам.
Монах нашел заброшенную часовню, но зимой в этой местности было трудно прокормиться: повсюду были монастыри со знаменитыми монахами, и к нему обращались только очень бедные люди. Он не мог прокормить не только кошку, но и её котят, поэтому предложил ей найти другого, более обеспеченного монаха.
Однако кошка ответила, что раз он спас её котят и сделал её счастливой, пришла её очередь отблагодарить его. Кошка рассказала, что недавно прошёл большой кошачий праздник-бал, на который съехались кошки со всех провинций страны. Там она узнала, что скоро умрёт бабушка самого богатого торговца в округе, и на ее похороны он соберёт всех самых известных монахов.
И вот что придумала кошка: когда монахи, прочитав молитву, захотят взяться за носилки, она поднимет носилки в воздух и ни один человек не сможет опустить их на землю. Только молитва её хозяина-монаха сможет опустить носилки, но в этой молитве он обязательно должен сказать о кошках. Так всё и произошло: когда носилки поднялись в воздух, никто из известных монахов не мог развеять чары, дошло даже до драки между ними. Позвали всех монахов, которые жили в этой местности, но ничего не помогало, пока не вспомнили о странствующем монахе с кошкой, который жил в заброшенной часовне.
Хозяин кошки начал читать молитву и вставил в неё слово «кошки», — в тот же миг чары развеялись, и церемония была завершена. В благодарность торговец отремонтировал часовню, а люди, прознав о силе молитвы монаха, потянулись к нему, стали строить домики, пока не образовался монастырь. Там и стал жить монах вместе со всем кошачьим семейством.
А на похоронах, на которые его приглашали, он советовал украсить гроб драконьей головой, чтобы какая-нибудь кошка не вздумала помешать церемонии.
Из книги «Сказки Японии и Китая». Таллинн, издательство «Арикс», 1993 год
Между прочим, о том, что кошка прожила в доме полных 12 лет, в сказке упоминается не зря: каждый японец знает, что на 13-й год кошка становится ведьмой!
До кучи картинка улицы в старой Фукушиме (для лучшего представления места действия):
(Artist: Utagawa Hiroshige Title: No. 38, Fukushima, from the series The Sixty-nine Stations of the Kisokaidô Road (Kisokaidô rokujûkyû tsugi no uchi) Date: 1835-38
Отправлено: 31.01.23 00:51. Заголовок: У товариша, звісно, ..
У товариша, звісно, дуже своєрідна зовнішність, але, як то кажуть, була б людина гарна Якщо тварина мене реально любить, мені на її зовнішність абсолютно байдуже.
Доречи, дехто стверджує, що існують різновиди токсоплазми, що передаються статевим шляхом, і що вони роблять своїм носіям більш привабливу зовнішність і роблять їх більш сексуально активними.
різновиди токсоплазми, що передаються статевим шляхом, і що вони роблять своїм носіям більш привабливу зовнішність і роблять їх більш сексуально активними.
Отправлено: 03.07.23 14:03. Заголовок: Pellegrino пишет: И ..
Pellegrino пишет:
цитата:
И всё равно про котэ!
Очередная японская сказка
В одной маленькой деревушке жил крестьянин с женой. У них было много детей, дети помогали родителям и работали как могли, только младший был слишком слаб здоровьем для тяжёлого крестьянского труда, поэтому родители отвели его в храм, чтобы он стал монахом.
Ребёнок рос очень умным, но было у него одно чудачество: он обожал рисовать кошек и рисовал их где попало: на ширмах, колоннах, в книгах... Сколько его ни ругали, он не исправлялся. Тогда настоятель отпустил его со словами, что он никогда не будет хорошим священником, но, скорее всего, станет великим художником. На прощание монах сказал мальчику: «Остерегайся ночью больших помещений — доверяйся тесноте!»
Так и не поняв смысла этих слов, ребёнок отправился в путь: он боялся вернуться домой, потому что ожидал, что его там накажут за плохое поведение. В соседней деревне был большой, с виду заброшенный храм, и войдя внутрь, мальчик сразу же увидел великолепную белую ширму, словно созданную для его рисунков. Больше там ничего не было — только пыль и паутина повсюду. Он не мог знать, что монахи в страхе бежали от поселившегося в этом месте злого духа, который убил даже самых сильных воинов, пытавшихся его изгнать.
Мальчик изрисовал ширму своими кошками, а потом решил вздремнуть рядом — но вспомнил слова настоятеля: «Остерегайся ночью больших помещений — доверяйся тесноте!» Поэтому на ночь он устроился в маленькой келье, а глубокой ночью его разбудили жуткие звуки: крики, лязг и адский грохот, сотрясавший весь храм.
При первых лучах утренней зари он вышел из своего укрытия и увидел, что пол забрызган кровью, а посередине лежит бездыханное тело демона в образе огромной крысы. Но кто же мог его убить? Тогда он заметил, что пасти у его нарисованных кошек были в крови. И он улыбнулся, потому что понял, зачем настоятель дал ему такой совет.
Он действительно стал знаменитым художником, и его кошек показывают путешественникам, приезжающим в Японию.
Отправлено: 04.07.23 10:29. Заголовок: А котиків справді кр..
А котиків справді краще не кривдити, щоб не потрапити до демонів! Люблю Лавкрафта!
КОШКИ УЛТАРА
Говорят, в городке Ултаре, что за рекой Скай, никому не дозволено убивать кошек, и я не могу не одобрить этот запрет, глядя на кота, уютно мурлычущего на коврике перед камином. Ибо этим скрытным и загадочным существам ведомо многое из того, что недоступно человеческому знанию. Кошки олицетворяют дух Древнего Египта и хранят предания давно исчезнувших городов Мероэ и Офира. Они состоят в близком родстве с владыками джунглей и хранят зловещие тайны древней Африки. Сфинкс приходится им кузеном; они говорят на одном языке, но кошачье племя гораздо старше Сфинкса и сохранило в памяти многое из того, о чем он даже не имеет понятия.
В прежние времена, еще до запрета убивать кошек, в Ултаре жил один старик с женой, и эта парочка находила особое удовольствие в том, чтобы ловить и убивать соседских кошек. Почему они так поступали, доподлинно неизвестно; быть может, им по ночам досаждали кошачьи концерты или же они не выносили вида кошек, в сумерках шныряющих по окрестным дворам и садам. Как бы то ни было, старик и старуха явно испытывали наслаждение, расправляясь с очередной кошкой, имевшей несчастье оказаться вблизи их лачуги, и, судя по звукам, ночами доносившимся оттуда, способы умерщвления были изощренно жестокими. Однако никто из жителей городка ни разу не попробовал разобраться по-свойски со стариком и его женой — отчасти по причине на редкость злобного выражения, никогда не сходившего со сморщенных старческих физиономий, а отчасти потому, что лачуга стариков находилась в не самом приятном для визитов месте: под угрюмой сенью древних дубов в глубине запущенного донельзя двора. Сказать по правде, как бы сильно хозяева кошек ни ненавидели этих двоих, еще сильнее они их боялись. Вот почему вместо того, чтобы хорошенько проучить жестоких убийц, они лишь старались не подпускать своих любимцев к их мрачному жилищу. Если же по недосмотру кошка пропадала, а после того из тьмы доносились душераздирающие вопли, владельцы несчастного животного отводили душу в стенаниях и бессильных проклятиях, благодаря судьбу хотя бы за то, что подобная участь не постигла их ребенка. Ибо жители Ултара, люди простодушные и недалекие, ничего не знали о древнем и благородном происхождении кошек.
И вот однажды караван необычных пришельцев с далекого юга появился на узких булыжных мостовых Ултара. Эти смуглолицые люди сильно отличались от прочих кочевников, дважды в год проходивших через Ултар. На рыночной площади они предсказывали судьбу за серебряные монетки и охотно покупали у торговцев яркие бусы. Никто не знал, где находилась родина этих людей, но все дивились их странным молитвам и причудливо размалеванным фургонам: там были изображены существа с человеческими телами и головами кошек, ястребов, баранов или львов. А их вождь щеголял в головном уборе с парой рогов, меж которых помещался какой-то диковинный диск.
Среди пришельцев был маленький мальчик, оставшийся без отца и матери, с одним только черным котенком, который был его единственным утешением после того, как безжалостная чума унесла его родителей. А когда ты еще так юн и уже так несчастен, тебе не найти лучшей отрады, чем пушистый шаловливый котенок. Так что мальчик, которого соплеменники именовали Менесом, чаще улыбался, чем плакал, играя с котенком на подножке разрисованного фургона.
Но на третье утро после прибытия каравана в Ултар мальчик нигде не смог найти своего котенка. Когда он горько рыдал на рыночной площади, кто-то из местных рассказал ему о старике и его жене, а также о звуках, доносившихся прошлой ночью со стороны их жилища. Выслушав все это, мальчик перестал рыдать и задумался, а чуть погодя начал молиться. Он простирал руки к солнцу и читал молитвы на языке, непонятном никому из горожан; последние, впрочем, и не слишком старались понять, поскольку их внимание было поглощено происходящим в небе, где облака удивительным образом меняли очертания. А когда мальчик произнес заключительные слова молитвы, все увидели вверху облачные фигуры странных существ — людей со звериными или птичьими головами, увенчанных рогами с диском посередине. Что и говорить, природа щедра на чудеса, способные потрясти того, кто не обделен хотя бы толикой воображения.
Той же ночью караван покинул Ултар и больше никогда там не появлялся. А вскоре жители городка переполошились, не находя нигде своих кошек. Ни в одном доме не было слышно привычного мурлыканья, исчезли все кошки до единой: большие и маленькие, черные, серые, полосатые, рыжие и белые. Старый Кренон, здешний бургомистр, был уверен, что кошек похитили смуглые чужаки в отместку за убийство котенка Менеса, и без устали посылал проклятия вдогонку каравану, и мальчишке в особенности. А тощий нотариус Нит заявил, что в этом преступлении, скорее всего, повинны мерзкий старик и его жена, чья ненависть к кошкам ни для кого не являлась секретом, а безнаказанность делала их все более дерзкими. Но и на сей раз никто не решился открыто выступить с обвинением зловещей четы даже после того, как Атал, юный сын трактирщика, сообщил, что накануне в сумерках своими глазами видел в том проклятом дворе всех кошек Ултара, медленно и сосредоточенно шествующих вокруг лачуги, по две в ряд, словно они совершали какой-то доселе неведомый звериный ритуал. Горожане сомневались, стоит ли верить словам такого юнца; и хотя многие склонялись к мысли, что двое извергов действительно умертвили кошек с помощью неких злых чар, связываться со стариком они не хотели — во всяком случае до тех пор, пока он не встретится им за пределами своего пугающе темного двора.
Наконец город погрузился в сон, измученный горем и бессильной яростью, а когда на рассвете люди проснулись… только представьте! — все кошки Ултара как ни в чем не бывало грелись на своих привычных местах у очагов! Все до единой: большие и маленькие, черные, серые, полосатые, рыжие и белые. С виду гладкие и упитанные, они громко и довольно мурлыкали. Горожане обсуждали это событие, немало изумляясь и недоумевая. Старый Кренон знай гнул свое, обвиняя в похищении смуглокожих пришельцев, потому как еще ни одна кошка не возвращалась живой из дома стариков. При этом единодушное изумление у всех вызывало одно обстоятельство: кошки дружно воротили носы от предложенных им обычных порций мяса и молока. И еще два дня после того кошки Ултара не прикасались к еде, а лишь дремали у теплой печки или на солнышке.
Только по прошествии недели горожане обратили внимание на то, что по вечерам в окнах лачуги под старыми дубами не загорается свет. Тут и тощий Нит припомнил, что никто не видел старика и его жену с той самой ночи, когда из домов уходили кошки. Прошла еще неделя, прежде чем бургомистр собрался с духом и по долгу службы нанес визит в темный и безмолвный дом, предусмотрительно захватив с собой в качестве понятых кузнеца Шанга и камнереза Тула. Не дождавшись ответа на стук и без труда выломав хлипкую дверь, они обнаружили два дочиста обглоданных человеческих скелета на земляном полу да еще каких-то отвратительных жуков, кишмя кишевших по темным углам.
Тут среди горожан пошли толки и пересуды. Дотошный следователь Зат долго совещался с нотариусом Нитом и буквально завалил вопросами Кренона, Шанга и Тула. Даже малыш Атал, сын трактирщика, был вызван для допроса как свидетель и получил в награду леденец. Много всего было сказано о старике и старухе, о караване смуглых странников, о мальчике Менесе и его черном котенке, о молитве Менеса и сопровождавших ее небесных явлениях, о странном поведении кошек в ночь отбытия каравана и о том, что было найдено в лачуге под сумрачной сенью деревьев в глубине заросшего двора.
А по окончании всех дискуссий городской совет принял достопамятный закон, о котором и поныне судачат торговцы в Хатеге и путешественники в Нире, — закон, согласно которому в Ултаре никому не дозволено убивать кошек.
До речі, Лавкрафт справді любив і шанував котів. І Бодлер про них написав аж 3 вірші («Кіт», «Кішка» і «Коти»). І Єсенін, якщо пригадуєте, змалював віршами рыжего кота, що к махотке крадется на парное молоко.
Отправлено: 05.07.23 07:48. Заголовок: До речі, будівля на ..
До речі, будівля на картинці нагадує класичний пітерський двір — тільки ті бувають ще крутіші, наприклад, «дім Бака» (Юліан Борисович Бак, його перший власник, був інженером шляхів сполучення і засновником та видавцем щоденної газети «Речь», що виходила з 1906 по 1918 рр.). Для тих, хто зацікавився «домом Бака», можу скинути посилання на відео.
Отправлено: 28.11.23 13:33. Заголовок: Кіт-блогер Степан з ..
цитата:
Кіт-блогер Степан з Харкова поповнив свою колекцію нагород. Хвостатий інфлюенсер став лауреатом премії World Influencers and Bloggers Awards 2022.
Про це господиня тварини повідомила на офіційній сторінці пухнастого блогера в Instagram.
Відзначається, що урочиста церемонія пройшла в Каннах. У п'ятизірковому готелі Martinez зібралися блогери та інфлюенсери з усього світу. Вартість квитка в середньому становила тисячу євро.
Отправлено: 08.12.23 13:35. Заголовок: З ADME: Працювала пр..
З ADME:
цитата:
Працювала продавцем у магазині килимів. Часто люди підбирають килим чи підлогове покриття під колір меблів, штор, шпалер тощо. Але якось прийшла пара, яка підбирала собі килим під кота.
Отправлено: 20.12.23 23:39. Заголовок: Волод пишет: я мав а..
Волод пишет:
цитата:
я мав аналогічний випадок лише з мишею.
Там і про мишу є розповідь, можу навести.
А деякі, спираючись на власний досвід, роблять припущення, як могло статися, щоб киця опинилася в будинку без відома господарів. Наприклад:
цитата:
One night after drinking too much, I came across a cat outside in the cold. I tried a few doors in the area apartments, found one unlocked, and plopped the cat inside. I feel bad looking back, but it seemed like the right thing to do at the time.
[Одного разу ввечері, випивши надміру, я зустрів на вулиці кота. Був мороз. Я спробував відкрити кілька дверей у сусідніх квартирах, знайшов одні незачинені й заштовхнув кота туди. Озираючись назад, я відчуваю незадоволення собою, але тоді мені все здавалося правильним.]
Отправлено: 23.12.23 23:07. Заголовок: Про мишу. Oh man thi..
Про мишу.
цитата:
Oh man this just reminded me of something. About a year before my mother in law passed away, she would try and tell us that a mouse uses to jump up on her shoulder and wake her almost daily. The thing is, she was blind but she was adamant that she felt it. Being the mouse catcher extroidinaire that I am, I set some traps around the house but got nothing. This went on for a while and she refused to sleep in her room. I set more traps in her room and still nothing. It got so bad we just told her we caught the mouse cause we knew she was making it up and just going a bit loopy. We made jokes about her imaginary mouse friend that woke her up. It was pretty funny she would laugh along with us. After she passed away I walked into the bathroom to find a mouse that had gotten itself trapped in the bath tub. It was alive but couldn't get out. Maybe the old lady wasn't crazy after all. You know the rule, If you see one mouse, there's 5 more. I set some traps, nothing... Just the one bathtub mouse...
[О, чувак, це мені щось нагадало. Приблизно за рік до того, як моя теща померла, вона почала стверджувати, що їй на плече майже кожного ранку стрибає миша і будить її. Справа в тому, що вона була сліпа — але була непохитна у своїй вірі, що справді це відчуває. Оскільки я азартний мишолов, я поставив кілька пасток навколо будинку, але нічого не зловив. Через деякий час вона відмовилася спати у своїй кімнаті. Я поставив ще більше пасток у її кімнаті: все одно нічого. Нам усе це набридло, тож ми просто сказали їй, що зловили мишу — бо вважали, що вона вигадує і просто на цьому трохи зациклилася. Ми жартували про її уявного друга-мишку, який її будить, все було досить весело, і вона сміялася разом з нами. Після того, як вона померла, я якось пішов в ванну кімннату і побачив у ванні мишу. Вона була жива, але не могла вибратися. Можливо, стара леді все ж таки не була божевільною. Ви знаєте правило: якщо ви бачите одну мишу, є ще 5. Я поставив пастки: нічого... Лише та одна, у ванні...]
Отправлено: 24.12.23 00:53. Заголовок: Я кілька разів проки..
Я кілька разів прокидався вночі від шарудіння, вмикав світло, нічого не находив. Ще один раз прокинувся ввімкнув світло і побачив мишу, що сиділа на карнизі для тюлі, схопив мухобійку і вдарив мишу. Миша впала на підлогу і побігла за тумбочку на якій стояв телевізор. Там за тумбочкою в кутку кімнати стояла десятилітрова сулія з вином. Я її нахилив в один бік, потім в інший, щоб побачити, чи не ховається за нею миша. Миші не знайшов, більше ніхто не шарудів.
Отправлено: 25.12.23 16:33. Заголовок: Миші так можуть! Пр..
Миші так можуть!
Про те, що можуть кици, з того ж ресурсу:
цитата:
In college there was a community cat. I lived in an old farmhouse converted into 12 single apartments. She lived at 5 of them (ones that has outside entrances) and three other houses that I knew of. I got to know my neighbors that way. Eventually we found the girl that truly owned the cat. Her (the cat's) name was Cameo, because she was creme colored, but the name fit on another level as well.
[У коледжі в мене була громадська кішка. Ми жили у старому фермерському будинку, переобладнаному на 12 окремих квартир. Вона жила в 5 із них (в тих, що мали зовнішні входи) та ще в трьох будинках, про які я знав.
Я через неї познайомився зі своїми сусідами. Зрештою ми знайшли дівчину, якій справді належала кішка. Її (кішку) звали Камео, — бо вона була бежевого кольору, але це ім'я їй добре личило також і в іншому сенсі.]
Якщо ви не в курсі, сameo означає в першу чергу «камея», а вони найчастіше бувають саме бежево-білі, а у другу — випадок, коли у фільмі епіізодичну роль грає кінозірка або просто відома людина (не актор). Таке буває частіше, ніж може здатися. Наприклад, у другій частині нового It продавця у магазині вживаних речей, що продає ГГ велосипед, такий же, як той, що в нього був у дитинстві (а може, і той самий, — і за допомогою цього велосипеда ГГ рятує свою дружину від злих чар), грає особисто Стівен Кінг.
Отправлено: 26.12.23 01:06. Заголовок: Якщо дуже треба (пит..
Якщо дуже треба (питаня життя та смерті), то можуть. А ще можуть пролізти у таку щілину, що ніколи не подумаєш, що в неї може пролізти хтось більше за таргана.
цитата:
When I was a kid I had a cat too. He used to always go to my aunt's house down the street. He followed me once or twice there, saw they had some pretty nice couches, and then decided it was his vacation house. She would always find him napping in the living room or a bedroom, sometimes eating snacks that was left in the kitchen. She would sometimes go out, and come back to him in the house even though she swore she locked every door and window.
Never forget that cats are sneaky bastards.
[В дитинстві у мене теж був кіт. Він часто ходив до будинку моєї тітки, нижче по вулиці. Він пішов туди за мною один чи два рази, побачив, що там гарні дивани, і вирішив, що це буде його дача. Вона раз у раз знаходила його дрімаючого у вітальні чи спальні, іноді він їв їжу, що залишилася на кухні. Тобто вона йшла, а повертаючись, заставала його у хаті, хоча й присягалася, що замкнула усі двері та вікна.
Ніколи не забувайте, що коти — ті ще змії та виродки.]
Отправлено: 27.12.23 16:03. Заголовок: :sm141: Сторі не без..
Сторі не без містики (джерело те ж саме)
цитата:
I was once playing Nintendo as a kid when a cat curled up on my lap and settled in for snuggles. It was not my cat, I have no idea how it got in, and I was in the basement which was set up in a T shape with a door to the laundry room, a door to the upstairs, and a door to the room I was in. So the cat either got directly into the basement somehow or into the main house and through 2 closed doors. I still have no idea.
What did you do with it?
I put it back outside. It didn't act feral and looked fed, so it was probably someone's pet that got bored. Where I grew up was fairly rural, so most cats were outdoor.
Yeah if the cat is trying to snuggle then its probably very used to people. Did you play with the cat and pet it for a bit before putting it outside?
I did. :)
[Якось у дитинстві я грав у Nintendo <комп'ютерна гральна приставка>, і тут у мене на колінах з'явився і згорнувся, влаштовуючись, кіт. Не наш кіт, я навіть гадки не маю, звідки він взявся, бо я сидів у підвалі, що був як літера Т, з дверима в пральню, дверима до сходів наверх і дверима в кімнату, де я був. Тобто кіт або якимось чином матеріалізувався просто там, у підвалі, або увійшов через зачинений вхід і ще 2 зачинені двері. Я й досі не знаю, що більш імовірно.
І що ви зробили?
Я виніс його надвір. Він не поводився як дикий і виглядав ситим, так що, мабуть, це був чийсь вихованець, якому стало нудно. Місце, де я виріс, було досить сільським, тож більшість кішок жили надворі.
Так: якщо кішка намагається влаштуватися у вас на колінах, то вона, мабуть, дуже звикла до людей. Ви пограли з котом і погладили його трохи, перш ніж винести надвір?
Отправлено: 30.12.23 15:38. Заголовок: :sm63: Ще одна місти..
Ще одна містика:
цитата:
When I was a teenager our cat went missing while we were away on vacation and my girlfriend at the time would swing to check on her. We got home and the cat was nowhere to be found. For two more weeks we searched for the cat, and finally resigned ourselves to the fact that she had gotten out and either ran off or been killed by a wild animal. My dad even got a little cat statue and placed in the yard as a sort of empty "grave" to remember her by. We cried, mourned, and eventually moved on. And then one day, I was digging for something in my closet, and there she was on a low shelf, calmly licking her paws, giving me an annoyed look for disturbing her slumber. She stayed in there for a couple more days before eventually coming out and resuming her normal behavior.
Omg! Wouldn't she have needed to eat?
I can only assume she was hunting spiders or something.
[Коли я була підлітком, в нас зникла кішка, коли ми були у відпустці, моя подружка тоді заходила доглядати за нею. Ми повернулися додому, а кішки ніде не було. Ще два тижні ми її шукали і нарешті змирилися з тим, що вона вийшла і або зайшла кудись далеко і заблукала, або хтось її загриз. Батько навіть купив маленьку статую кішки і поставив її у дворі як свого роду «надгробну пам'ятку». Ми плакали, горювали, але зрештою почали жити далі. І ось одного разу я полізла за чимось у свою шафу, і вона там, на нижній полиці, спокійно вилизувала лапки і сердито дивилася: мовляв, навіщо потурбувала? Вона просиділа там ще кілька днів, але зрештою вийшла і поводилася як раніше.
Ой божечки! Але ж вона повинна була їсти?
Я можу тільки припустити, що вона ловила павуків чи типу того.]
Отправлено: 10.01.24 23:47. Заголовок: Profielfoto voor Eli..
цитата:
Profielfoto voor Elif Elif · Volgen geïnteresseerd in militaire geschiedenis en oorlogen1 jr Hoe reageerden de katten in de Eerste Wereldoorlog op de oorlogssituatie? Vertaald antwoord van Orlando Barrios.
Ongeveer een half miljoen katten werden naar de loopgraven gestuurd, als gevolg van de onophoudelijke plaag van knaagdieren in de loopgraven. De meeste katten werden ver achter de frontlinies gehouden, omdat ze niet alleen dienden als ongediertebestrijding, maar ook als huisdieren om het moreel van de strijders hoog te houden.
Er was echter een speciaal "korps" van katten die gebruikt werden als " gas detectoren".
De Britten "ontwierpen" 500 katachtigen voor deze bijzondere taak; het was een kanarie-in-een-kolenmijn missie, omdat katten veel sneller bezweken aan de dampen dan mensen dat deden.
Sterven zodat hun mensen op tijd konden reageren en blijven leven.
Katten 'dienden' ook aan boord van schepen, in principe om dezelfde redenen:
Ze boden zeelieden het broodnodige gezelschap op lange reizen, katten boden bescherming door schepen te ontdoen van ongedierte. Zonder de aanwezigheid van katten zou een bemanning kunnen ontdekken dat het schip overspoeld zou worden door ratten en muizen die zich tegoed zouden doen aan de voorraden, touwen doorknaagden en ziekten zouden verspreiden.
De meer bijgelovige zeelieden geloofden dat katten hen beschermden door geluk te brengen. Andere zeelieden dachten dat het scherpe gezichtsvermogen van katten hen 's nachts zou helpen bij een schipbreuk, omdat een kat gemakkelijker verre verlichting kan waarnemen.
Het was ook gebruikelijk dat bemanningen katten adopteerden uit de vreemde landen die zij bezochten om als souvenir te dienen en als herinnering aan hun huisdieren thuis.
Є така гарна книга, морський детектив (можете почитати); автор сам моряк: Хеммонд Іннес, «Скеля Меддона» (моя книга має саме таку назву, але я читав, що в інших перекладах вона називається «Меддонс-Рок» та «Спецвантаж з Мурманська». Ось початок:
цитата:
История «Трикалы» довольно необычна. Греческое судно, захваченное Британией в 1941 году, «Трикала» использовалась пароходной компанией Кельта для нужд министерства обороны до 5 марта 1945 года. В ту ночь, в 2 часа 36 минут, «Трикала», по официальным данным, пошла ко дну. «Торговая газета» сообщила:
«"Трикала", сухогруз водоизмещением 5000 тонн, подорвалась на мине и затонула 5 марта 1945 года в 300 милях к северо-западу от Тромсё. Экипаж в составе 23 человек погиб».
Однако 16 мая 1946 года, более чем через год, военная радиостанция под Обаном поймала SOS с корабля, назвавшегося «Трикалой». Полученная следом радиосводка не оставляла сомнения в том, что это действительно «затонувший» корабль. Учитывая ценность находившегося на его борту груза, адмиралтейство послало на выручку буксир, и два дня вся страна пыталась найти разгадку таинственного возвращения «Трикалы».
Полагаю, что история «Трикалы» известна мне лучше, чем кому бы то ни было, за исключением Берта Кука, моего собрата по несчастью. Я был среди тех, кто спасся в марте сорок пятого. Именно я послал SOS с борта «Трикалы» в мае сорок шестого. Все пережитое я изложил ниже, начиная с ночи перед отплытием из Мурманска.
А ось і про морську кицю:
цитата:
Кок сидел у раскалённой плиты, сложив руки на толстом животе. Его очки сползли на кончик носа. На столе лежала раскрытая книга, на коленях кока свернулся кот. Кок дремал. Когда я вошёл, он снял очки и протёр глаза. — Наливай сам, — сказал он, увидев пустую кружку. Котёл с какао стоял на обычном месте. Я наполнил кружку. Густой напиток обжигал горло. Кок начал поглаживать кота. Тот проснулся, моргнул зелёными глазами, потянулся и довольно замурлыкал. <...> Второй помощник руководил посадкой в шлюпку номер два. Силлз уже был в ней. Его испуганное лицо белело в свете палубных огней. Рядом с ним кок прижимал к себе кота, рвавшегося обратно на палубу… <...> Каузинс пожал плечами и прыгнул в шлюпку. Прежде чем она отвалила от борта, кот вырвался из объятий кока и метнулся на палубу. <...> Внезапно передо мной возникло испуганное лицо Силлза, вспомнился кот, рвущийся на судно из объятий кока. Кот чувствовал, что ждёт тех, кто решился спасаться на шлюпках.
І ще:
цитата:
За дверью камбуза было теплее, пахло пищей. На койке кока что-то шевельнулось. — Что это?! — вскрикнула Дженни. Нам стало не по себе. Команда этого судна — двадцать три человека — погибла по вине злодеев. Мало ли что… «Не будь идиотом!», — выругал я себя. Дженни сжала мою руку. Из темноты на нас уставились два зелёных глаза, и мгновение спустя оттуда вышел принадлежавший коку кот, тот, что тогда выпрыгнул из шлюпки в последний момент перед её спуском на воду. Он крадучись двинулся к нам, мягкие лапки ступали бесшумно, хвост плавно покачивался из стороны в сторону, и у меня на голове зашевелились волосы. Я вспомнил, как этот кот рвался из рук хозяина и царапался. Животное инстинктивно чувствовало, что шлюпка потонет! Я взял себя в руки. Кот не мог завести часы, не стал бы есть сухари. Я подошёл к плите и потрогал её. Она была тёплая. Пошуровав в топке кочергой, я увидел тусклые красные угольки. — На борту есть человек, — сказал я. — Он и взломал дверь в помещение со слитками. Теперь ясно, почему всё серебро цело: этот человек не смог его увезти потому, что он до сих пор здесь. — Невероятно! — Невероятно, но возможно, — ответил я. — Тут есть кров и еда. И вода. Брезент специально сорвали с кранов, чтобы собирать дождевую воду. — Ты думаешь, Хэлси оставил здесь сторожа? — спросил Берт и скорчил гримасу. — Чтоб мне провалиться! Нечего сказать, приятная работёнка! — Может, это какой-нибудь бедолага, потерпевший кораблекрушение, — сказал я. — Ему удалось перебраться через рифы, и теперь он сидит здесь. Кошка-то жива. Как ещё это объяснить?
Отправлено: 18.01.24 18:04. Заголовок: До речі: виявляється..
До речі: виявляється, люди вже дуже давно (і дуже масово) вірять, що коти запросто можуть гуляти у паралельних світах! Карнавал знаєте?
Те, що він походить від давньоримських Сатурналій — науковий факт. І ці маски, volto (тобто «обличчя», ліворуч) і bauta («бабайка», праворуч; особлива цінність баути y тому, що вона робить анонімним радикально, бо змінює також і голос!), виникли вже тоді, за часів Стародавнього Риму.
Це зрозуміло, а до чого Gatto — маска, яка теж виникла за ті ще часи?
Як відомо, Сатурн був богом часу. І на святкуваннях на його честь можна було ненавмисно потрапити в портал і опинитися казна-де у часі. І образ кота мав бути навігатором!
Читав, що на батьківщині, в Африці, вони кошмарять усю дрібну фауну. А ще писали (ті, хто з ними працював у зоо), що кицю цей напівтхір жодного разу не замінює: хутро на дотик жорстке, звірячий запах, муркотіти не вміє, територію мітить не як котик, а як дикий звір... Непоганий варіант для простої хатини, щоб цей товариш бігав переважно довкіллям, а для сучасної міської квартири люди зробили правильний вибір задовго до
Я зрозумів. Просто на Дзені поставили відео (не це, що з Ютьюба, а інше) і зверху написали:
цитата:
Генета: раньше она заменяла людям кошек, но сейчас про неё забыли. Почти 100% альтернатива коту! | Видео 🎥
Далеко не всем известно, что коты не всегда были нашими главными «шладкими пирожочками». На пути к полному порабощению человечества эти наглые морды встретили много преград. Об одной из таковых сегодня и пойдёт речь – на заре времён генеты составляли серьёзную конкуренцию котам за власть над сердечками людей. И это неудивительно: вы только посмотрите в эти глазки!
І у мене виникла кумедна думка: перші приручені коти, ймвірно, зовсім не виглядали як ангори, чи мейнкуни, чи скотиш-фолди...
Йду собі, думаю про своє і тут чую тужливе, розпачливе «М'ЯУ!» Таке, знаєте, «м'яу» останньої надії. Озирнулася: чоловік несе переносний кошик для котів, а в нім — величезний котяр. І це створіння бандитського вигляду дивиться мені просто в очі і своїм сумним «м'яу» ніби каже: невже ти, добра жінка, не визволиш мене з в'язниці, в яку вкинуто мене по злому навіту проти моєї волі?! Чоловік побачив, що я зупинилася, і з почуттям сказав: — Не вірте!
Футбол і Євробачення особисто я у труні бачив, а котики — то інша справа: то діло добре і корисне! Котики створюють затишок та настрій! Не кажучи вже про те, що в окопах бувають миші. А злість, Айдаре, шкідлива для здоров'я!
...These regal beauties can weigh from 8 to 16 lbs. The only drawback of this cat is its origin — Russia. Poor thing didn’t know what hit it. [...Ці королівські красуні можуть важити від 8 до 16 фунтів. Єдиним недоліком цієї кішки є її походження — Росія. Бідолашна сама не знає, що то на неї найшло.]
Моя подруга розповіла мені, що вона оцінює людей на основі їхнього ставлення до котів.
На відміну від багатьох собак, коти не завжди хочуть багато уваги будь-якої миті. Якщо хтось продовжує чіплятися до кішки, навіть якщо вона дала зрозуміти, що не хоче його уваги, моя подруга розглядає це як червоний прапорець, який говорить, що ця персона не буде зважати і на згоду людини, з якою спілкується. І цікаво, що вона неодноразово мала рацію щодо таких людей.
Мій кіт доброзичливий і любить перебувати серед людей, але, як і більшість кішок, подає сигнали, чи хоче він, щоб його чіпали чи турбували. І у нього є пазурі, тому, якщо ви будете його турбувати, коли він не хоче, він подряпає. Оскільки я знаю ці сигнали, я кажу людям, які підходять, що кіт посилає проміні «не чіпай мене!» Деякі люди ігнорували мене, гладили кота, а тоді ображалися на мене й кота, коли він їх дряпав. Я не відчуваю себе винною. Я їм казала не робити цього, а вони все одно робили.
Ви маєте рацію: про людину можна багато сказати по тому, як вона справляється з такою ситуацією.
цитата:
Nearby-cat-6446
У мене був кіт, якого я виростив з новонародженого кошеняти. Він любив мене, інших людей не дуже. Він був великий, кішки його побоювалися. Підійшла сусідка і почала з ним сюсюкатися, як з малою дитиною. Я сказав їй, щоб не чіпала кота, але вона відповіла ось це саме: «Усі тварини мене люблять!», і коли вона до нього наблизилася, він запсихував і вигнув спину, виючи, шиплячи і ляскаючи на неї лапою, і коли вона відсторонилася, він став її переслідувати, і їй довелося тікати. Я любив цього кота!
цитата:
FriedeOfAriandel
Я зацінив, що коли мій сучий кіт трохи вкусив мою дівчину, вирішивши, що годі вже його гладити, вона запитала, як зрозуміти, що кішка хоче зробити кусь, а не звинувачувала котів, що, мовляв, вони погані. Вона просто зросла у сім'ї, де ніколи не було котів, і не відчувала знаків, що подає кішка, коли їй досить уваги.
цитата:
deathtomutts
Це правда! Я бачив, як люди ображалися через те, що моя кішка не хотіла, щоб її гладили, і, звичайно ж, така людина була егоїстичною і їй не вистачало кордонів.
[Сусіди щойно виставили будинок на продаж. Не втримався, щоб не перевірити на Zoopla. Це наш клятий кіт.]
Цей твіт був на АдМі (АDМЕ). І ось коментар звідти:
цитата:
Мій кіт Моня ходить по сусідах. Застрибує у відчинені вікна першого поверху. Поїсть і з сосискою в зубах повертається до мами. Сам поїсть і для мами гостинець принесе. На фото Моня у сусідки на кухні. Там він не Моня, а Синочок. Ще для собак на балконах, він свого роду мультик: стежать як він ганяється за пташками і жабами (наш будинок прямо на узліссі соснового бору), все ж таки якась розвага... Супроводжує тих, хто йде на смітник, в магазин. Навіть у візку іноді їздить, не вистрибує. Не здивуюся, якщо ще хтось вважає його своїм котом. Щоправда, спати йде завжди додому.
Отправлено: 08.05.24 15:13. Заголовок: Цікаво! Але, можливо..
Цікаво! Але, можливо, тут переплутали причину та слідство. Можливо, бактерію підчепили зовсім в іншому місці, а котики просто відчували, що їхня людина має психічний розлад, тому й дряпалися. Бо їм було страшно!
Все даты в формате GMT
3 час. Хитов сегодня: 0
Права: смайлы да, картинки да, шрифты да, голосования нет
аватары да, автозамена ссылок вкл, премодерация вкл, правка нет