Отправлено: 26.12.23 01:06. Заголовок: Якщо дуже треба (пит..
Якщо дуже треба (питаня життя та смерті), то можуть. А ще можуть пролізти у таку щілину, що ніколи не подумаєш, що в неї може пролізти хтось більше за таргана.
цитата:
When I was a kid I had a cat too. He used to always go to my aunt's house down the street. He followed me once or twice there, saw they had some pretty nice couches, and then decided it was his vacation house. She would always find him napping in the living room or a bedroom, sometimes eating snacks that was left in the kitchen. She would sometimes go out, and come back to him in the house even though she swore she locked every door and window.
Never forget that cats are sneaky bastards.
[В дитинстві у мене теж був кіт. Він часто ходив до будинку моєї тітки, нижче по вулиці. Він пішов туди за мною один чи два рази, побачив, що там гарні дивани, і вирішив, що це буде його дача. Вона раз у раз знаходила його дрімаючого у вітальні чи спальні, іноді він їв їжу, що залишилася на кухні. Тобто вона йшла, а повертаючись, заставала його у хаті, хоча й присягалася, що замкнула усі двері та вікна.
Ніколи не забувайте, що коти — ті ще змії та виродки.]
Отправлено: 27.12.23 16:03. Заголовок: :sm141: Сторі не без..
Сторі не без містики (джерело те ж саме)
цитата:
I was once playing Nintendo as a kid when a cat curled up on my lap and settled in for snuggles. It was not my cat, I have no idea how it got in, and I was in the basement which was set up in a T shape with a door to the laundry room, a door to the upstairs, and a door to the room I was in. So the cat either got directly into the basement somehow or into the main house and through 2 closed doors. I still have no idea.
What did you do with it?
I put it back outside. It didn't act feral and looked fed, so it was probably someone's pet that got bored. Where I grew up was fairly rural, so most cats were outdoor.
Yeah if the cat is trying to snuggle then its probably very used to people. Did you play with the cat and pet it for a bit before putting it outside?
I did. :)
[Якось у дитинстві я грав у Nintendo <комп'ютерна гральна приставка>, і тут у мене на колінах з'явився і згорнувся, влаштовуючись, кіт. Не наш кіт, я навіть гадки не маю, звідки він взявся, бо я сидів у підвалі, що був як літера Т, з дверима в пральню, дверима до сходів наверх і дверима в кімнату, де я був. Тобто кіт або якимось чином матеріалізувався просто там, у підвалі, або увійшов через зачинений вхід і ще 2 зачинені двері. Я й досі не знаю, що більш імовірно.
І що ви зробили?
Я виніс його надвір. Він не поводився як дикий і виглядав ситим, так що, мабуть, це був чийсь вихованець, якому стало нудно. Місце, де я виріс, було досить сільським, тож більшість кішок жили надворі.
Так: якщо кішка намагається влаштуватися у вас на колінах, то вона, мабуть, дуже звикла до людей. Ви пограли з котом і погладили його трохи, перш ніж винести надвір?
Отправлено: 30.12.23 15:38. Заголовок: :sm63: Ще одна місти..
Ще одна містика:
цитата:
When I was a teenager our cat went missing while we were away on vacation and my girlfriend at the time would swing to check on her. We got home and the cat was nowhere to be found. For two more weeks we searched for the cat, and finally resigned ourselves to the fact that she had gotten out and either ran off or been killed by a wild animal. My dad even got a little cat statue and placed in the yard as a sort of empty "grave" to remember her by. We cried, mourned, and eventually moved on. And then one day, I was digging for something in my closet, and there she was on a low shelf, calmly licking her paws, giving me an annoyed look for disturbing her slumber. She stayed in there for a couple more days before eventually coming out and resuming her normal behavior.
Omg! Wouldn't she have needed to eat?
I can only assume she was hunting spiders or something.
[Коли я була підлітком, в нас зникла кішка, коли ми були у відпустці, моя подружка тоді заходила доглядати за нею. Ми повернулися додому, а кішки ніде не було. Ще два тижні ми її шукали і нарешті змирилися з тим, що вона вийшла і або зайшла кудись далеко і заблукала, або хтось її загриз. Батько навіть купив маленьку статую кішки і поставив її у дворі як свого роду «надгробну пам'ятку». Ми плакали, горювали, але зрештою почали жити далі. І ось одного разу я полізла за чимось у свою шафу, і вона там, на нижній полиці, спокійно вилизувала лапки і сердито дивилася: мовляв, навіщо потурбувала? Вона просиділа там ще кілька днів, але зрештою вийшла і поводилася як раніше.
Ой божечки! Але ж вона повинна була їсти?
Я можу тільки припустити, що вона ловила павуків чи типу того.]
Отправлено: 10.01.24 23:47. Заголовок: Profielfoto voor Eli..
цитата:
Profielfoto voor Elif Elif · Volgen geïnteresseerd in militaire geschiedenis en oorlogen1 jr Hoe reageerden de katten in de Eerste Wereldoorlog op de oorlogssituatie? Vertaald antwoord van Orlando Barrios.
Ongeveer een half miljoen katten werden naar de loopgraven gestuurd, als gevolg van de onophoudelijke plaag van knaagdieren in de loopgraven. De meeste katten werden ver achter de frontlinies gehouden, omdat ze niet alleen dienden als ongediertebestrijding, maar ook als huisdieren om het moreel van de strijders hoog te houden.
Er was echter een speciaal "korps" van katten die gebruikt werden als " gas detectoren".
De Britten "ontwierpen" 500 katachtigen voor deze bijzondere taak; het was een kanarie-in-een-kolenmijn missie, omdat katten veel sneller bezweken aan de dampen dan mensen dat deden.
Sterven zodat hun mensen op tijd konden reageren en blijven leven.
Katten 'dienden' ook aan boord van schepen, in principe om dezelfde redenen:
Ze boden zeelieden het broodnodige gezelschap op lange reizen, katten boden bescherming door schepen te ontdoen van ongedierte. Zonder de aanwezigheid van katten zou een bemanning kunnen ontdekken dat het schip overspoeld zou worden door ratten en muizen die zich tegoed zouden doen aan de voorraden, touwen doorknaagden en ziekten zouden verspreiden.
De meer bijgelovige zeelieden geloofden dat katten hen beschermden door geluk te brengen. Andere zeelieden dachten dat het scherpe gezichtsvermogen van katten hen 's nachts zou helpen bij een schipbreuk, omdat een kat gemakkelijker verre verlichting kan waarnemen.
Het was ook gebruikelijk dat bemanningen katten adopteerden uit de vreemde landen die zij bezochten om als souvenir te dienen en als herinnering aan hun huisdieren thuis.
Є така гарна книга, морський детектив (можете почитати); автор сам моряк: Хеммонд Іннес, «Скеля Меддона» (моя книга має саме таку назву, але я читав, що в інших перекладах вона називається «Меддонс-Рок» та «Спецвантаж з Мурманська». Ось початок:
цитата:
История «Трикалы» довольно необычна. Греческое судно, захваченное Британией в 1941 году, «Трикала» использовалась пароходной компанией Кельта для нужд министерства обороны до 5 марта 1945 года. В ту ночь, в 2 часа 36 минут, «Трикала», по официальным данным, пошла ко дну. «Торговая газета» сообщила:
«"Трикала", сухогруз водоизмещением 5000 тонн, подорвалась на мине и затонула 5 марта 1945 года в 300 милях к северо-западу от Тромсё. Экипаж в составе 23 человек погиб».
Однако 16 мая 1946 года, более чем через год, военная радиостанция под Обаном поймала SOS с корабля, назвавшегося «Трикалой». Полученная следом радиосводка не оставляла сомнения в том, что это действительно «затонувший» корабль. Учитывая ценность находившегося на его борту груза, адмиралтейство послало на выручку буксир, и два дня вся страна пыталась найти разгадку таинственного возвращения «Трикалы».
Полагаю, что история «Трикалы» известна мне лучше, чем кому бы то ни было, за исключением Берта Кука, моего собрата по несчастью. Я был среди тех, кто спасся в марте сорок пятого. Именно я послал SOS с борта «Трикалы» в мае сорок шестого. Все пережитое я изложил ниже, начиная с ночи перед отплытием из Мурманска.
А ось і про морську кицю:
цитата:
Кок сидел у раскалённой плиты, сложив руки на толстом животе. Его очки сползли на кончик носа. На столе лежала раскрытая книга, на коленях кока свернулся кот. Кок дремал. Когда я вошёл, он снял очки и протёр глаза. — Наливай сам, — сказал он, увидев пустую кружку. Котёл с какао стоял на обычном месте. Я наполнил кружку. Густой напиток обжигал горло. Кок начал поглаживать кота. Тот проснулся, моргнул зелёными глазами, потянулся и довольно замурлыкал. <...> Второй помощник руководил посадкой в шлюпку номер два. Силлз уже был в ней. Его испуганное лицо белело в свете палубных огней. Рядом с ним кок прижимал к себе кота, рвавшегося обратно на палубу… <...> Каузинс пожал плечами и прыгнул в шлюпку. Прежде чем она отвалила от борта, кот вырвался из объятий кока и метнулся на палубу. <...> Внезапно передо мной возникло испуганное лицо Силлза, вспомнился кот, рвущийся на судно из объятий кока. Кот чувствовал, что ждёт тех, кто решился спасаться на шлюпках.
І ще:
цитата:
За дверью камбуза было теплее, пахло пищей. На койке кока что-то шевельнулось. — Что это?! — вскрикнула Дженни. Нам стало не по себе. Команда этого судна — двадцать три человека — погибла по вине злодеев. Мало ли что… «Не будь идиотом!», — выругал я себя. Дженни сжала мою руку. Из темноты на нас уставились два зелёных глаза, и мгновение спустя оттуда вышел принадлежавший коку кот, тот, что тогда выпрыгнул из шлюпки в последний момент перед её спуском на воду. Он крадучись двинулся к нам, мягкие лапки ступали бесшумно, хвост плавно покачивался из стороны в сторону, и у меня на голове зашевелились волосы. Я вспомнил, как этот кот рвался из рук хозяина и царапался. Животное инстинктивно чувствовало, что шлюпка потонет! Я взял себя в руки. Кот не мог завести часы, не стал бы есть сухари. Я подошёл к плите и потрогал её. Она была тёплая. Пошуровав в топке кочергой, я увидел тусклые красные угольки. — На борту есть человек, — сказал я. — Он и взломал дверь в помещение со слитками. Теперь ясно, почему всё серебро цело: этот человек не смог его увезти потому, что он до сих пор здесь. — Невероятно! — Невероятно, но возможно, — ответил я. — Тут есть кров и еда. И вода. Брезент специально сорвали с кранов, чтобы собирать дождевую воду. — Ты думаешь, Хэлси оставил здесь сторожа? — спросил Берт и скорчил гримасу. — Чтоб мне провалиться! Нечего сказать, приятная работёнка! — Может, это какой-нибудь бедолага, потерпевший кораблекрушение, — сказал я. — Ему удалось перебраться через рифы, и теперь он сидит здесь. Кошка-то жива. Как ещё это объяснить?
Все даты в формате GMT
3 час. Хитов сегодня: 0
Права: смайлы да, картинки да, шрифты да, голосования нет
аватары да, автозамена ссылок вкл, премодерация вкл, правка нет