Ой! Ті ж очі були бісиків пускали. Ой! Уста ті були палко цілували. Ой! Ті ж стегна були міцно притискали. Ой! Та спинка була хтиво вигиналась. Ой! Та дівка була добре раювалась.
Ой! Навіщо ж ти від мене накивала? Ой! А може ти була лише примара? Ой! Навіки нащо ж була зчарувала?
Johann Wolfgang von Goethe Ja, die Augen warens
Ja, die Augen warens, ja, der Mund, Die mir blickten, die mich küßten. Hüfte schmal, der Leib so rund, Wie zu Paradieses Lüsten. War sie da? Wo ist sie hin? Ja! sie wars, sie hats gegeben, Hat gegeben sich im Fliehn Und gefesselt all mein Leben.
Die Liebe sprach: In der Geliebten Blicke Mu;t du den Himmel suchen, nicht die Erde, Da; sich die be;re Kraft daran erquicke, Und dir das Sternbild nicht zum Irrlicht werde.
Die Liebe sprach: In der Geliebten Auge Mu;t du das Licht dir suchen, nicht das Feuer, Da; dir’s zur Lamp’ in dunkler Klause tauge, Nicht dir verzehre deines Lebens Scheuer.
Die Liebe sprach: In der Geliebten Wonne Mu;t du die Fl;gel suchen, nicht die Fesseln, Da; sie dich aufw;rts tragen zu der Sonne, Nicht niederziehn zu Rosen und zu Nesseln.
Отправлено: 27.05.23 10:56. Заголовок: У мене виникло бажан..
У мене виникло бажання перекласти якийсь гарний вірш про війну, почав шукати і нічого не знайшов. Багато віршів антивоєнних, багато віршів мародерсько-загарбницьких, багато зомбі-віршів. На мій смак пригадую був лише вірш Као Као, але там аналогія з гусьми перевернута з ніг на голову.
Отправлено: 27.05.23 13:01. Заголовок: Ось знайшов один пер..
Ось знайшов один переклад, занадто меланхолічний
цитата:
Цао Цао «Не знаем пути». Перевод В. Журавлёва
Падает белый туман на желтеющий луг, Диких гусей караван улетает на юг. Гуси летят и кричат, замолкая вдали, Гуси на юг улетают за тысячи ли. Гуси питаются рисом на юге зимой, И возвращаются снова весною домой. Сухая трава, закрутившись, по полю летит. Её подгоняют лишь ветры да буря в пути. Катится в поле растенье… Куда? — всё равно. К корню родному вернуться ему не дано. Как же солдатам в походах на сёдлах трястись долгие годы? Не лучше ли им разойтись? Конь боевой мой с седлом не расстанется, нет! В панцирь и латы я круглые сутки одет. Старость подходит, и смерть нас целует в уста. Скоро ли мы возвратимся в родные места? Звери на скалах бегут, чуть заслышавши гон, В водах своих пребывает священный дракон, Лисы в час смерти ложатся к норе головой. Можем ли мы позабыть край возлюбленный свой?
Отправлено: 27.05.23 14:25. Заголовок: Волод пишет: Щодо на..
Волод пишет:
цитата:
Щодо наведених Вами віршів – це не те що я шукаю
Я не для того, щоб вам їх перекладати. Просто ділюся. У мене ці вірші з того самого лютого раз у раз спливають, окремими рядками. Навіть без зв'язку із чимось, самі. «И под липой сто лет назад в землю вкопанный дедом стол...», И пускай не твоя жена, а его пусть будет вдовой...», «Сколько раз увидишь его, столько раз его и убей!»
Волод пишет:
цитата:
подібних віршів українською мовою зараз вистачає.
А посилання хоч на якісь можна?
Волод пишет:
цитата:
Лисы в час смерти ложатся к норе головой. Можем ли мы позабыть край возлюбленный свой?
Люблю стародавніх китайців!
Згадалося схоже:
...Вам противно раздумье Тех, кто искренне служит.
Вам милее поспешность Угождающих лестью.
К вам бегут эти люди — Что ни день, то их больше.
Только честный не с вами — Он уходит все дальше.
Я свой взор обращаю На восток и на запад.
Ну когда же смогу я Снова в дом мой вернуться!
Прилетают и птицы В свои гнёзда обратно,
И лиса умирает Головою к кургану.
Без вины осуждённый, Я скитаюсь в изгнанье,
И ни днём и ни ночью Не забыть мне об этом!
Цюй Юань (340 – 278 рр. до н. е.). Я про нього читав, що він був сановником і вмовляв князів не гризтися між собою: від цього, казав він їм, велика шкода країні! За це його звинуватили у зраді й вигнали геть.
Все даты в формате GMT
3 час. Хитов сегодня: 0
Права: смайлы да, картинки да, шрифты да, голосования нет
аватары да, автозамена ссылок вкл, премодерация вкл, правка нет